«Силу і ніжність болю» відчули в Чернігові. Фотозвіт
До 120-річчя Павла Григоровича Тичини у культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» відбулася презентація ювілейного видання поезій Павла Тичини «Послав я в небо свою молитву», аудіокниги «Сила і ніжність болю», книги віршів поетів Бобровиччини «Як хочеш стать поетом…» та аудіокниги Василя Стуса «Листи до сина»: «Ювілейна книга Павла Тичини «Послав я в небо свою молитву» - перше посмертне видання поета, яке виготовлене як подарункове, - розповіла Тетяна Сосновська, правнучка поета, директор літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини, - і відображає своє призначення як змістом, так і зовнішнім виглядом.
Мета цього видання – повернути співвітчизникам звичку дарувати рідним і друзям книгу. Вступне слово написав Борис Олійник, ілюстрації виконав Валерій Франчук. До книги увійшли в повному обсязі збірка «Замість сонетів і октав», поема «Золотий гомін», поема «Чистила мати картоплю», повний варіант віршів «Розкривши Гомера», «Загупало в двері прикладом». Також вміщені вірші періоду УНР, які не входили до прижиттєвих збірок Павла Тичини.
Книга видана на пожертви родичів поета, зокрема до видання долучилися чернігівці Дмитро та Володимир Тичини. Над змістом видання працювала представниця іншої відомої письменницької династії Михайлина Коцюбинська.
Я стверджую, що поезія, яку Павло Григорович створив на початку ХХ сторіччя, настільки актуальна та гостра сьогодні, що напередодні видання збірки членам редколегії навіть натякали на її небажаний літературний зміст. Мовляв, він може не сподобатись політичним партнерам нинішньої влади».
Тетяна Сосновська звернула увагу присутніх і на презентовані аудіокниги:
- «Зазвичай актор майстерно виконує прозу чи поезію, - зазначила пані Тетяна, - а слухач, прослуховуючи диск, має можливість бути уважнішим до змісту. В той же час таке прослуховування тексту дає можливість не лише пізнання змісту, а й правильних змістових акцентів, комплексне сприйняття слова і музики, правильної літературної вимови. Аудіокнига також дає можливість людям з вадами зору долучитися до найкращих літературних надбань, та ще й у виконанні майстрів слова. Наша аудіокнига – спільний проект музею та народного артиста України Олександра Биструшкіна. Назва її – «Сила і ніжність болю» - відображають емоційний стан Павла Тичини на початку ХХ ст., його вболівання за долю України, вимушене мовчазне споглядання за ситуацією, яка склалася в країні пізніше. В аудіокнизі записано 30 віршів. Його тривалість - 40 хвилин».
Окрім того ще була представлена аудіокнига Василя Стуса «Листи до сина» в подарунковому варіанті, яка має дуже цікаву історію– вона видана на пожертви слухачів радіо «Культура».
Пані Тетяна поділилася й іншими творчими успіхами, зокрема виданням книги «Як хочеш стати поетом…»:
« Це мій подарунок поетам Бобровиччини. Павло Тичина завжди опікувався літературними початківцями, допомагав їм у творчому становленні. Природньо, що деякі поети Бобровиччини вже давно вийшли з «ніжного» віку, дехто ще дійсно юний, але досі їх літературні починання лишалися поза увагою поважних поетів та письменників-земляків. Тому до 120-річчя Павла Григоровича ми зробили найменше з того, що міг би зробити для талановитих літераторів їх земляк-Тичина – видали збірку з їх творами. Презентація цієї книжки відбулася в переддень ювілею Павла Григоровича у конференц-залі Національної спілки письменників України. Поети та прозаїки з Бобровицького району мали можливість зустрітися з відомими письменниками, почути від них слова привітання».
Під час бесіди торкнулися й відзначення знакових імен у назвах вулиць:
«Так історично склалося, що імена відомих митців, літераторів, поетів – вихідців із Чернігівщини, носять вулички, які далекі від центру, у ярах, приміських неугіддях. Наприклад Довженка – невеличкий провулок, а вулиця Тичини розташована на околиці міста».
Тетяна Сосновська визнала існування такої недолугої традиції та додала від себе розповідь про інші негаразди із відзначенням визначних імен. Зокрема, розповіла про невдале визначення концепції та діяльності Пісківського музею. Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г.Тичини неодноразово звертався до Чернігівської облдержадміністрації з проханням унормувати діяльність Пісківського музею та переформатувати її дотично до Павла Тичини. Ці звернення сприяли тому, що про облдержадміністрації був створений оргкомітет з відзначення ювілею поета. Нам доручено було подати пропозиції щодо ювілейних заходів. Встановлення меморіальної дошки в м. Чернігові, концепція проведення свята в с. Піски були прийняті до переліку обласних ювілейних заходів. На превеликий жаль, діяльність та концепція Пісківського музею і надалі не відображають постать Павла Тичини в повному, необхідному для пізнання та сприйняття форматі. Робота з удосконалення діяльності музею лишилася формальною».
По закінченню презентації настав час для обговорення подальших планів. Так, на осінь була запланована мистецька акція між літературно-меморіальними музеями Павла Тичини та Михайла Коцюбинського. Адже двох класиків поєднують спільні вересневі дати. На чернігівського барда Петра Сальника справили враження маловідомі вірші Павла Тичини, тому цілком зрозумілим виявилося його бажання попрацювати над музичним циклом. З художницею Наталією Ананко було домовлено про створення нею та її сином ілюстрацій до майбутньої книги поезій Павла Тичини. Художниця вже має досвід оформлення поетичної збірки знаного чернігівського автора Дмитра Іванова.
В той же день у рамках перебування в місті директор мистецької галереї «Круті Сходи» Тетяна Жогалко ознайомила гостю з живописними роботами самобутньої чернігівської художниці Надії Мартиненко «Жіночність та краса» (українські традиційні жіночі головні убори), представленими в експозиції виставкового залу Спілки художників Чернігівщини(тел. для довідок 0462-672-893). Кілька років тому в музеї Павла Тичини демонструвалися роботи з фондів галереї відомого чернігівського різьбяра Анатолія Ярового.
Прикро, але вимушені констатувати, – певно через хронічну надмірну заклопотаність або з інших поважних причин, незважаючи на інформаційні розсилки та персональні запрошення, поетично-письменницька громадськість міста не виявляє зацікавленості у творчому спілкуванні з безумовно цікавими і авторитетними гостями. Так і хочеться нагадати банальне: будні швидкоплинні – мистецтво, слово вічні.
Прес-служба
культурно-мистецького центру
«Інтермеццо»b>
| Коментарі (0) |