Шкребелю і «товаріщам»

Відповідь на публікацію захисників пам'ятника воїнам - "афганцям" http://siver.com.ua/news/pro_shho_nagadue_pam_jatnik/2016-01-26-18175

Як з літературної точки зору, так і з позиції громадянської, а головне – аргументація того «опусу», який ви нібито народили «самостійно і колективно» у відповідь на матеріал щодо недоречності пам’ятника афганцям у Носівці скажу, що він претендує максимум на посередню передовицю в районній газеті «Прапор Комунізму», чи її послідовниці. Я дякую вашому «талану», який беззаперечно переконує – я правий! Пам’ятник встановлено саме радянській системі!

Бо. Сім’ї, рідні і близькі наших загиблих земляків встановили їм пам’ятники на могилах, в місці їх поховань. Горе їх безмежне.

Носівська громада, з шаною до загиблих, на їхню честь, при провідній ролі комсомольської організації району, свого часу встановили пам’ятні знаки на іменних полях української земельки з якої вони пішли на війну і до якої не повернулись назад. Ми їх пам’ятаємо.

І ні перші, а ні другі, ніхто не просив вас і таких як ви, втретє їм ставити обеліски і прикриватися їх іменами, щоб увічнити великий політичний злочин.

Взагалі, нація повинна зрозуміти – перед нею стоїть абсолютно радикальна дилема: або ми трусимося над істинними і фальшивими цінностями неіснуючої країни, або будуємо свою національну державу.

Своїм візаві хочу сказати: ви і ваші переконання – це мотлох із старого радянського «комоду», це вчорашнє, минуле, мертве. Воно вже нікому не цікаве. Єдине, що цікавить – в чиєму кабінеті вас збирали на нараду?

А тому «мужньому аноніму», автору «гучного пука», щодо моєї родички, яка просить на паперті біля храму, скажу, що то божа людина, некерована, хвора на голову. Ну якщо ви, щоб дорікнути мені, згадали ту людину – мабуть, у вас теж така сама хвороба.

Олександр ПУХА, м. Носівка