Щодо нового документу Ватикану про «благословення»

Насправді мені здається, що все значно простіше: текст є продовженням схеми «вікна Овертона», і його головна мета на даний момент - змусити сприймати слова «Церква», «одностатеві пари», «благословіння» як однорядні. Все решта в тексті - вода, яка не цікава ані прихильникам, ані супротивникам, ані самим авторам.

Багатозначність тексту та суперечливі твердження свідомо використовуються, щоби замаскувати головну мету і дати можливість в тексті знайти усім зацікавленим те, що сподобається саме їм, і відтак - відкрити в свідомості «вікно».

Судячи з того, що обрано для оприлюднення тексту час відразу після дня народження понтифіка та після поширення новини про обрання ним місця майбутнього поховання, цей понтифікат саме такий документ хоче залишити, як свій визначний спадок.

А далі все буде залежати від наступного понтифікату: чи вікно закриють, чи навпаки - намагатимуться розкрити ще ширше.

Однак вже очевидно, що лінія внутрішнього розділення позначена і боротьба щодо того, хто буде наступним понтифіком у світлі його ставлення до спадку попереднього понтифікату - буде визначальною для майбутнього католицизму.

І ще одне - час оприлюднення очевидно скандального тексту напередодні Різдва Христового, щоби ще більше збурити світ і вірних, лише підтверджує, що нічого спільного ані з власне пастирською турботою, ані з Євангелієм ця подія не має.

Це політичний «програмний» текст. І саме так він вже сприймається і тими, хто проти, і тими, хто за.

Митрополит ЄВСТРАТІЙ ЗОРЯ

P.S. ПЦУ висловила свою позицію на цю тему в Декларації Помісного Собору 27 липня 2023 р. «Про негативне ставлення до гріха содомії (гомосексуалізму)», сама назва якої вже недвозначно свідчить про зміст. В цілому Декларація повторює принципові погляди, висловлені у 2007 р. такою ж Декларацією, ухваленою Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.

P.P.S. Тим, хто намагається знайти у документі щось, за що може зачепитися їхня совість, щоби виправдати невиправдане: йдеться конкретно про благословення «невпорядкованої пари», тобто такої пари, яка за визначенням не може отримати шлюб. І це спеціально підкреслене вказівками документу, що «благословення» не може бути таким, як ритуал і церемонія Таїнства Шлюбу. Отже автори та понтифік, який надав авторитет їхньому тексту, ясно визнають, що спільнота двох, яка просить благословення - ніяк не може стати шлюбною парою.
Відтак йдеться не про якесь узагальнене «благословення на добрі справи», а конкретно про надання благословення двом особам саме як союзу, спільноті, парі. При цьому їхнє єднання апріорі усвідомлено (щонайменше з боку служителя, якого просять про благословення) суперечить євангельському розумінню шлюбу, як унікальної спільності одного чоловіка і однієї жінки.
Адже коли немає суперечності, то парі надається шлюб, а не просто благословення.

P.P.P.S. Нічого «антикатолицького» у своїй реакції не бачу і закликаю жодним чином не сприймати її в такому контексті.
Навпаки: вже було чимало гострих критичних заяв від визначних католиків - кардиналів, богословів та інших, щодо духу, яким сповнений документ. І після оприлюднення впевнений, що католицької критики документу, при чому на найвищому офіційному рівні, буде ще більше.
Якби все було інакше і автори документу не усвідомлювали би його скандальності та суперечливості в самій РКЦ, то його би представили перед нещодавнім «Синодом про синодальність» і заручилися би широкою католицькою підтримкою. А не приготували фактично в секреті, поза-синодально, поставивши всіх перед фактом оприлюднення вже готового, але з широким представництвом РКЦ ніяк не погодженого тексту.