Що у світі писали про війну?
Контроль Республіканської партії над нижньою палатою американського Конгресу може не зменшити, а навпаки якісно і кількісно покращити допомогу Сполучених Штатів Україні, вважає колишній радник президента США Джорджа Буша ― молодшого з питань національної безпеки Майкл Аллен.
У колонці на Politico він перелічує кроки, як цього досягти. По-перше, справді потрібно провести ревізію допомоги американців Україні ― щоб потім «мати змогу дивитись платникам податків в очі та пояснювати, чому на допомогу Києву потрібно більше грошей». Утім, не обов’язково перевіряти кожен чек ― треба просто увиразнити пріоритети. Не виділяти гроші неефективним міжнародним організаціям, не фінансувати другорядні програми розбудови держави ― допомога має бути спрямована безпосередньо на перемогу України у війні. На думку Аллена, контроль республіканців може покращити цей процес. По-друге, питання про ефективність допомоги треба ставити не так Україні, як Європі, яку багато хто у Штатах сприймає як «зайця», що намагається за рахунок США проїхати крізь кризу. Особливо багато питань до Німеччини, яка часто через силу щось обіцяє ― а тоді не виконує цих обіцянок. Так було, наприклад, із постачанням Україні танків. Німеччина, пише Аллен, має розповісти партнерам про свій підхід «зміни через торгівлю» ― спроби досягти прогресу в ситуації в росії через особливі умови бізнесу з нею. «Як показує досвід, у цій практиці набагато більше торгівлі, ніж змін», ― стверджує Аллен. Фонд, з якого має оплачуватись заміна старого озброєння (яке країни Європи відправляють в Україну) на нове зі США, наповнюється з великими проблемами та затримками ― і це питання теж треба поставити гостріше. Більш активна і рішуча допомога Європи могла б посилити підтримку України з боку Штатів, зокрема й американських виборців, ідеться в колонці. Зрештою, Аллен має аргумент і для тих республіканців, які скептично налаштовані щодо допомоги Україні. Треба акцентувати їхню увагу на тому, що фактичним союзником росії в цій війні є Китай: взаємини Пекіна і москви зараз безпрецедентно близькі. Якщо кремль переможе в цій війні ― це буде й перемогою Китаю, і може надихнути його на подальші агресивні кроки. Тому програш Києва та союзників у цій війні може занадто дорого обійтись світу. І, зрештою, підсумовує Аллен, зараз не йдеться про підтримку когось слабкого й невмотивованого. «Українці успішно б’ють росіян. Їм просто треба більше грошей та зброї, щоб завершити цю справу», ― пише він.
У діях української армії проти російського флоту в цій війні чимало яскравих моментів, однак найбільше на майбутні війни вплине недавня атака надводних дронів на кораблі окупантів у Севастопольській бухті. Так вважає оглядач профільного медіа Naval News та автор кількох книжок про сучасні морські битви Ейч Ай Саттон (H I Sutton). Відповідно до його опису, використані Україною водні безпілотники можна порівняти з іранськими «Шахідами»: відносно недорогі, швидко зібрані з доступних на цивільному ринку компонентів, вони можуть завдати великим кораблям значної шкоди. Під час тієї атаки російські кораблі «відбулись подряпинами», але важливий сам прецедент ― як і факт, що найбільші кораблі чорноморського флоту рф тепер майже не виходять у море. «Хто б міг подумати 9 місяців тому, що Україна фактично зажене російський флот на Чорному морі в гавань?» ― задається питанням Саттон. Тепер ефект несподіванки втрачено й атаки подібних дронів можуть не бути настільки успішними, але тут головне ― їх кількість. Через відносну дешевизну проти кораблів можна запускати хоч зграї подібних дронів ― якісь та й досягнуть цілі. Флоти просунутих країн використовували безпілотники раніше, але вони були дорогими, начиненими спеціалізованою технікою і застосовувались переважно як розвідники. Виявилось, що просто начинений вибухівкою надводний дрон ― не менш корисна на війні річ.
Американський громадський мовник NPR опублікував репортаж із африканської глибинки ― і він стосується російсько-української війни. У матеріалі йдеться про сім’ю Юсуфа Ібрагіма Абдерамана з міста на 50 тисяч людей на півдні Сахари, у країні Чад. Щодня він із 9 дітьми та незрозумілою кількістю онуків (Юсуф не зміг назвати точне число) прокидається вдосвіта і снідає. Зазвичай сніданок ― це смажений хліб і склянка солодкого зеленого чаю. Тоді чоловік відправляється в місто, де підробляє як різноробочий. «Іноді я заробляю стільки, що вистачає на їжу на цілий день, іноді ― на пів дня. Іноді взагалі нічого не приношу додому, ― каже він. ― Коли їжі менше, їдять лише діти, а я ні». Цього року таких днів, за словами Абдерамана, побільшало.
Економіці заважають розвиватися високі ціни на пальне та продовольство і міжнародна нестабільність. Підтверджують слова Юсуфа й справи в міській пекарні, де він працює. Там досі випікають французькі багети ― наслідок колоніального минулого. Однак обсяг виробництва тепер значно скоротився: борошно дороге, пальне для пічки теж, та й покупців поменшало. Бізнес зараз працює не заради прибутку, а просто щоб не зачинитися. Така ж сама ситуація на місцевому ринку. Ціни на деякі продукти виросли більше ніж удвічі ― зокрема, тому що перевозять їх углиб Африки не залізницею, а вантажівками, які споживають дорогий тепер дизель. Як наслідок серед місцевих дітей та їхніх матерів почастішали випадки недоїдання.
Антон СЕМИЖЕНКО, "Бабель"
У колонці на Politico він перелічує кроки, як цього досягти. По-перше, справді потрібно провести ревізію допомоги американців Україні ― щоб потім «мати змогу дивитись платникам податків в очі та пояснювати, чому на допомогу Києву потрібно більше грошей». Утім, не обов’язково перевіряти кожен чек ― треба просто увиразнити пріоритети. Не виділяти гроші неефективним міжнародним організаціям, не фінансувати другорядні програми розбудови держави ― допомога має бути спрямована безпосередньо на перемогу України у війні. На думку Аллена, контроль республіканців може покращити цей процес. По-друге, питання про ефективність допомоги треба ставити не так Україні, як Європі, яку багато хто у Штатах сприймає як «зайця», що намагається за рахунок США проїхати крізь кризу. Особливо багато питань до Німеччини, яка часто через силу щось обіцяє ― а тоді не виконує цих обіцянок. Так було, наприклад, із постачанням Україні танків. Німеччина, пише Аллен, має розповісти партнерам про свій підхід «зміни через торгівлю» ― спроби досягти прогресу в ситуації в росії через особливі умови бізнесу з нею. «Як показує досвід, у цій практиці набагато більше торгівлі, ніж змін», ― стверджує Аллен. Фонд, з якого має оплачуватись заміна старого озброєння (яке країни Європи відправляють в Україну) на нове зі США, наповнюється з великими проблемами та затримками ― і це питання теж треба поставити гостріше. Більш активна і рішуча допомога Європи могла б посилити підтримку України з боку Штатів, зокрема й американських виборців, ідеться в колонці. Зрештою, Аллен має аргумент і для тих республіканців, які скептично налаштовані щодо допомоги Україні. Треба акцентувати їхню увагу на тому, що фактичним союзником росії в цій війні є Китай: взаємини Пекіна і москви зараз безпрецедентно близькі. Якщо кремль переможе в цій війні ― це буде й перемогою Китаю, і може надихнути його на подальші агресивні кроки. Тому програш Києва та союзників у цій війні може занадто дорого обійтись світу. І, зрештою, підсумовує Аллен, зараз не йдеться про підтримку когось слабкого й невмотивованого. «Українці успішно б’ють росіян. Їм просто треба більше грошей та зброї, щоб завершити цю справу», ― пише він.
У діях української армії проти російського флоту в цій війні чимало яскравих моментів, однак найбільше на майбутні війни вплине недавня атака надводних дронів на кораблі окупантів у Севастопольській бухті. Так вважає оглядач профільного медіа Naval News та автор кількох книжок про сучасні морські битви Ейч Ай Саттон (H I Sutton). Відповідно до його опису, використані Україною водні безпілотники можна порівняти з іранськими «Шахідами»: відносно недорогі, швидко зібрані з доступних на цивільному ринку компонентів, вони можуть завдати великим кораблям значної шкоди. Під час тієї атаки російські кораблі «відбулись подряпинами», але важливий сам прецедент ― як і факт, що найбільші кораблі чорноморського флоту рф тепер майже не виходять у море. «Хто б міг подумати 9 місяців тому, що Україна фактично зажене російський флот на Чорному морі в гавань?» ― задається питанням Саттон. Тепер ефект несподіванки втрачено й атаки подібних дронів можуть не бути настільки успішними, але тут головне ― їх кількість. Через відносну дешевизну проти кораблів можна запускати хоч зграї подібних дронів ― якісь та й досягнуть цілі. Флоти просунутих країн використовували безпілотники раніше, але вони були дорогими, начиненими спеціалізованою технікою і застосовувались переважно як розвідники. Виявилось, що просто начинений вибухівкою надводний дрон ― не менш корисна на війні річ.
Американський громадський мовник NPR опублікував репортаж із африканської глибинки ― і він стосується російсько-української війни. У матеріалі йдеться про сім’ю Юсуфа Ібрагіма Абдерамана з міста на 50 тисяч людей на півдні Сахари, у країні Чад. Щодня він із 9 дітьми та незрозумілою кількістю онуків (Юсуф не зміг назвати точне число) прокидається вдосвіта і снідає. Зазвичай сніданок ― це смажений хліб і склянка солодкого зеленого чаю. Тоді чоловік відправляється в місто, де підробляє як різноробочий. «Іноді я заробляю стільки, що вистачає на їжу на цілий день, іноді ― на пів дня. Іноді взагалі нічого не приношу додому, ― каже він. ― Коли їжі менше, їдять лише діти, а я ні». Цього року таких днів, за словами Абдерамана, побільшало.
Економіці заважають розвиватися високі ціни на пальне та продовольство і міжнародна нестабільність. Підтверджують слова Юсуфа й справи в міській пекарні, де він працює. Там досі випікають французькі багети ― наслідок колоніального минулого. Однак обсяг виробництва тепер значно скоротився: борошно дороге, пальне для пічки теж, та й покупців поменшало. Бізнес зараз працює не заради прибутку, а просто щоб не зачинитися. Така ж сама ситуація на місцевому ринку. Ціни на деякі продукти виросли більше ніж удвічі ― зокрема, тому що перевозять їх углиб Африки не залізницею, а вантажівками, які споживають дорогий тепер дизель. Як наслідок серед місцевих дітей та їхніх матерів почастішали випадки недоїдання.
Антон СЕМИЖЕНКО, "Бабель"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |