Шевченко, голова товариства імені Шевченка

Ні, його звуть не Тарасом , але Олександр Шевченко очолює чернігівське обласне товариство «Просвіта» імені Т.Шевченка. Випадковість? Можливо, хоча обирали його головою не заради прізвища – Олександр кілька років був заступником голови, 9 місяців відвоював кулеметником на фронті у складі чернігівського батальйону територіальної оборони, і на обласній конференції «Просвіти» його обирали в конкурентній боротьбі.

Першою справою новообраного голови шевченківського товариства стало відродження газети «Сіверщина». Легендарна газета «Просвіти» і Руху, заснована 1993 року, стала на Чернігівщині символом боротьби за українськість і за державність, адже вона завжди вела свою лінію, не вдаючись до пристосовування з оглядки на змінну політичну ситуацію. Можна сказати, що саме завдяки «Сіверщині» Чернігівщина 2001 року вийшла – «червоного поясу», коли вперше більшість виборців проголосували не за ліві партії, а за проукраїнські. Не дивно, що тираж газети дорівнював числу таких свідомих виборців, якщо врахувати, що газету, як правило, читають двоє членів сім’ї.

Проте настала «втома металу» і засновники покликали у видавці двох відомих чернігівських підприємців, які підкупили патріотичною позицією та обіцянками «розкрутити» видання. В результаті … газету закрили.
Перші місяці відроджена «Сіверщина» виходила на гроші Олександра Шевченка, які він заробив в АТО. У її відродження мало хто вірив, адже важко піднімати впале, важче, ніж створити нове. Проте газета виходить уже друге півріччя і її передплата приймається по всій Україні.

Кулеметник Олександр Шевченко телефонував мені із зони АТО, придивляючись, зокрема, і до інформаційної ситуації. І дивно було чути, як у Артемівську (тепер Бахмут) він не міг у кіоску купити «Голос України» навіть російською мовою. Кіоскерка пояснила, що газети ж їм доставляють з Донецька, і, зрозуміло, проукраїнські видання їм не потрібні. «Чому не можна налагодити доставку української преси з Харкова?» - дивувався Олександр Шевченко.

А ще розповідав як у Попасній на Луганщині люди відверто плювалися на російське телебачення – іншого там не було, і намагалися піймати хвилю українського радіо, щоб почути об’єктивну інформацію. Тому й зараз, чуючи про великі успіхи міністерства інформаційної політики, коли на горі Карачун ледве- ледве звели вежу для ретрансляції сигналу українського телебачення, а на Чонгарі ставлять пристрої, які дозволять чути українське радіо тільки парі районів Криму, фронтовик – голова «Просвіти» імені Т.Шевченка вимагає рішучих дій української влади і сам намагається допомогти залатати дірявий український інформаційний простір.

Безумовно, головним досягненням Олександра є син Леонід. Цікаво, що він народився третього дня після повалення в Чернігові пам’ятника Лєніну. Ще його брат, що мав відвозити вагітну родичку, переживав , спостерігаючи разом з сотнями чернігівців за процесом – мовляв, коли вже боввана повалять, бо треба ж уже в пологовий будинок везти. І Лєніна повалили, і відвезти встиг.

…Олександру Шевченку – 36 років. Якраз час для звершень і перемог.

Василь ЧЕПУРНИЙ,"Голос України"
м. Чернігів

На фото: Олександр Шевченко з дружиною та сином зразу після повернення з фронту (літо 2015 року). Вдячні чернігівці вручили йому каравай. Фото автора