Шевченків день під окупацією

Упродовж всього дня 9 березня люди у Сімферополі групками і подинці приносили квіти до пам’ятника Кобзарю. Вранці в українському храмі св. Володимира і Ольги (дякувати Богу, ще діючому) відбулася служба, присвячена нашому українському Пророку, після чого прихожани пішки потягнулися до парку Шевченка.

Клали квіти до пам’ятника, вклонялися, розповідали Шевченкові вірші, співали «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий». Раділи кожному, хто підходив й приєднувався до гурту, обіймалися, вітали зі святом.

Хтось пригадав тривожне і многолюдне 9 березня 2014 року – «а ви мене тоді теж фотографували!» Ось підійшли українські кримські письменники Анатолій Потієнко і Галина Литовченко – добірка віршів пані Галини про Шевченка саме опублікована у сьогоднішньому числі «Кримської світлиці» – http://svitlytsia.crimea.ua/index.php…

Зателефонувала знайома світличанка – «а перевірте, я вранці там квіти в баночку з водою поставила – не перекинулися, ще стоять?» І стоять! І лежать! І ще підносять!

Хтось бачив і чув, як кілька годин тому біля пам’ятника Кобзарю «водила хороводи» якась «украинская община Крыма», лідерка якої виступала виключно російською мовою і кляла Київ, що він робить з Шевченка русофоба, а він же такий русолюб! Посміялися – а як же – "кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями"?!

Подивилися на величезного кошика з криваво-червоними гвоздиками, якого залишила біля пам’ятника та «провластная община», і порівняли зі своїми скромними, але такими символічно-рідними синьо-жовтими букетиками. «О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі?» – нашого Тараса на "красной мякине" не проведеш і не купиш, він усе бачить – і вже 205 літ!

І ще один штришок: з якогось дива сімферопольські "власті" перенесли зупинку "Парк ім. Т. Шевченка" мало не впритул до пам'ятника, загородивши частину площі, де масово збиралися колись люди. Це щоб народ був ближче до "русолюба" Шевченка? Чи... боязно чогось?

Віктор КАЧУЛА