Саакашвілі - вірус імунної системи країни
Екс-президент Грузії Міхеіл Саакашвілі, який заслужив повагу за удосконалення економіки у своїй країні десять років тому, любить називати себе "старим революціонером". Але не з цієї причини його запросили до України чотири роки тому — після того, як він програв свої останні вибори в Грузії.
Його запросив в Україну президент Петро Порошенко, який разом із ним навчався в університеті. Порошенко знав, що Міхеілу був необхідний притулок і що він володіє навичками реформатора. Тому Порошенко дав йому українське громадянство та губернаторство важливої Одеської області України, яка потребувала деякої "чистки". Саакашвілі, здавалося, був здатен на той час впоратися із завданням.
Надії були високими. Але ми помилялися.
Замість реформатора ми отримали революціонера. Замість того, щоб отримати чудотворця, ми отримали вірус, який інфікував політичну систему України, засновану на зачіпленому самолюбстві та ненаситному прагненні до влади. Пан Саакашвілі виявився трохи більше, ніж агентом підриву з того часу, як прибув до України — країни, яка вже втомилася від політичних переворотів. Він незаконно порушив кордон України, закликав до чергового "Майдану", знущався над українським законодавством та закликав до захоплення громадських будівель.
Україна не може дозволити собі ще одну революцію, вона тут не потрібна. Україна веде війну проти Росії, яка використовувала військову силу для незаконного захоплення Криму та окупації східної України. Кремль також продовжує використовувати зброю для дезінформації та пропаганди, намагаючись дестабілізувати демократично обраний уряд України та його зусилля з реформування. Більш того, схоже, що пан Саакашвілі був готовий укласти угоду з дияволом, отримуючи фінансову підтримку від прокремлівського олігарха.
Він грає прямо на користь Росії, і сумна правда полягає в тому, що свідомо чи підсвідомо, пан Саакашвілі став інструментом підриву України. Він, напевно, бачить це і знає це, але — зневажливо — "не переймається". Ціна його дій не має значення для нього. Також немає наслідків. Єдине, що має значення для пана Саакашвілі, — це пан Саакашвілі.
Україна в 2017 році — це не Грузія в 2003-2013 роках, коли у ній керував пан Саакашвілі. Здається, він може творити чудеса лише тоді, коли він має тотальний контроль. Він був ефективним реформатором у Грузії, тому що він міг робити все, що йому подобалось, незалежно від наслідків. Україна сьогодні не така, і не повинна бути такою. Ми пережили дві революції, щоб запобігти поверненню такого типу влади. Якщо б Україна захотіла самодержавства, ми мали б давно вже здатися Росії.
Саакашвілі може творити чудеса лише тоді, коли він має тотальний контроль. Якщо б Україна захотіла самодержавства, ми мали б давно вже здатися Росії
Саме зараз Україна потребує трьох речей: миру на сході, зовнішньої підтримки та міцного соціального контракту між урядом та українцями. Саакашвілі не сприяє досягненню жодної з цих цілей. Він каже, що він повстає проти корупції, але він цього не робить. Він руйнує довіру суспільства. Він висуває нечітку і невідповідальну критику. Це безглуздо. Він є слоном в магазині посуду. Але це не посуд, який він розбиває, це життя мільйонів українців та стабільність цілого регіону.
Це не означає, що українська влада бездоганна. Зовсім ні. Нароблено багато помилок і реформи не діють із тією швидкістю, якої ми від них очікуємо. Але більшість із цих питань не мають нічого спільного з паном Саакашвілі.
Одна з цих проблем полягала у нещодавній спробі посунути ключових керівників українських антикорупційних установ. Але українське суспільство більше не буде іграшкою в руках політичного класу. Реформи в Україні — хоч і незграбні — продовжуються. Український народ більше не буде терпіти інерцію та оголену корупцію.
У цей емоційно заряджений час обов'язок політичного класу — діяти відповідально. Будемо чесними: ми не завжди дотримувалися цього завдання. Але це не зменшує величезні досягнення України в останні роки і не ігнорує роботу, яку ще потрібно зробити. Україна потребує лідерів, які є далекоглядними, патріотичними, які викликають довіру і готові справді служити своїм людям, а не створюють хаос та нестабільність. Пан Саакашвілі не підходить під цей опис.
Іванна КЛИМПУШ - ЦІНЦАДЗЕ
Оригінал - на washingtontimes,
переклад видання "Главред"
Його запросив в Україну президент Петро Порошенко, який разом із ним навчався в університеті. Порошенко знав, що Міхеілу був необхідний притулок і що він володіє навичками реформатора. Тому Порошенко дав йому українське громадянство та губернаторство важливої Одеської області України, яка потребувала деякої "чистки". Саакашвілі, здавалося, був здатен на той час впоратися із завданням.
Надії були високими. Але ми помилялися.
Замість реформатора ми отримали революціонера. Замість того, щоб отримати чудотворця, ми отримали вірус, який інфікував політичну систему України, засновану на зачіпленому самолюбстві та ненаситному прагненні до влади. Пан Саакашвілі виявився трохи більше, ніж агентом підриву з того часу, як прибув до України — країни, яка вже втомилася від політичних переворотів. Він незаконно порушив кордон України, закликав до чергового "Майдану", знущався над українським законодавством та закликав до захоплення громадських будівель.
Україна не може дозволити собі ще одну революцію, вона тут не потрібна. Україна веде війну проти Росії, яка використовувала військову силу для незаконного захоплення Криму та окупації східної України. Кремль також продовжує використовувати зброю для дезінформації та пропаганди, намагаючись дестабілізувати демократично обраний уряд України та його зусилля з реформування. Більш того, схоже, що пан Саакашвілі був готовий укласти угоду з дияволом, отримуючи фінансову підтримку від прокремлівського олігарха.
Він грає прямо на користь Росії, і сумна правда полягає в тому, що свідомо чи підсвідомо, пан Саакашвілі став інструментом підриву України. Він, напевно, бачить це і знає це, але — зневажливо — "не переймається". Ціна його дій не має значення для нього. Також немає наслідків. Єдине, що має значення для пана Саакашвілі, — це пан Саакашвілі.
Україна в 2017 році — це не Грузія в 2003-2013 роках, коли у ній керував пан Саакашвілі. Здається, він може творити чудеса лише тоді, коли він має тотальний контроль. Він був ефективним реформатором у Грузії, тому що він міг робити все, що йому подобалось, незалежно від наслідків. Україна сьогодні не така, і не повинна бути такою. Ми пережили дві революції, щоб запобігти поверненню такого типу влади. Якщо б Україна захотіла самодержавства, ми мали б давно вже здатися Росії.
Саакашвілі може творити чудеса лише тоді, коли він має тотальний контроль. Якщо б Україна захотіла самодержавства, ми мали б давно вже здатися Росії
Саме зараз Україна потребує трьох речей: миру на сході, зовнішньої підтримки та міцного соціального контракту між урядом та українцями. Саакашвілі не сприяє досягненню жодної з цих цілей. Він каже, що він повстає проти корупції, але він цього не робить. Він руйнує довіру суспільства. Він висуває нечітку і невідповідальну критику. Це безглуздо. Він є слоном в магазині посуду. Але це не посуд, який він розбиває, це життя мільйонів українців та стабільність цілого регіону.
Це не означає, що українська влада бездоганна. Зовсім ні. Нароблено багато помилок і реформи не діють із тією швидкістю, якої ми від них очікуємо. Але більшість із цих питань не мають нічого спільного з паном Саакашвілі.
Одна з цих проблем полягала у нещодавній спробі посунути ключових керівників українських антикорупційних установ. Але українське суспільство більше не буде іграшкою в руках політичного класу. Реформи в Україні — хоч і незграбні — продовжуються. Український народ більше не буде терпіти інерцію та оголену корупцію.
У цей емоційно заряджений час обов'язок політичного класу — діяти відповідально. Будемо чесними: ми не завжди дотримувалися цього завдання. Але це не зменшує величезні досягнення України в останні роки і не ігнорує роботу, яку ще потрібно зробити. Україна потребує лідерів, які є далекоглядними, патріотичними, які викликають довіру і готові справді служити своїм людям, а не створюють хаос та нестабільність. Пан Саакашвілі не підходить під цей опис.
Іванна КЛИМПУШ - ЦІНЦАДЗЕ
Оригінал - на washingtontimes,
переклад видання "Главред"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |