Різдвяна казка: люстрація Діда Мороза чи реабілітація Святого Миколая?

Низка інформаційних джерел, які останнім часом шокують світ антиукраїнським маренням, синхронно повідомили про замах в Україні на Діда Мороза – культового новорічного персонажа радянської доби. За їхнім хворобливим баченням, Скрипка, "Країна Мрій" і всі привиди-бендерівці начебто накинулися і вирішили "люструвати Діда Мороза заради Святого Миколая, аналога американського Санта-Клауса".

Формальна причина цієї загалом збоченої версії – моя ініціатива провести на Софійському Майдані у Києві низку святкових подій – День Святого Миколая, Український Новий Рік і "Країну Мрій Різдвяну". Це буде перше за сто років святкування справді українського Нового року. Із зоряним вертепом, ярмарком майстрів, колядками та, звісна річ, Святим Миколаєм. Який на півтори тисячі років старший за свого американського "аналога".

Я, справді, переконаний, що Україна має відзначати національні свята з урахуванням своїх природніх споконвічних традицій, а потім вже шанувати чужі. Десятиліттями атмосферу Нового року в Україні визначала американська і радянська новорічна еклектика. За увагу дітей і гаманці дорослих змагалися радянський Дід Мороз і американізований Санта-Клаус. При цьому ментально близького українцям Святого Миколая обмежили духовно-географічною резервацією.

Насправді саме Святий Миколай – ключова постать українського Різдва і Нового року. Це чудотворець та доброчинець, який у ніч на 19 грудня розносить дарунки дітям, вітає із зимою і благословляє на добрі вчинки. Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. Українці з давніх часів вважають Миколая святим. Сотні церков в Україні побудовані на його честь.

Принципова відмінність Святого Миколая від Діда Мороза і Санта-Клауса у тому, що це реальна людина. Вона жила за часів імператора Костянтина (ІV ст.) і була архієпископом у Мирах. Постать Миколая асоціюється із моральними цінностями, глибокою вірою у Бога та праведне життя.

Натомість природа Діда Мороза – у язичництві, де він уособлював люті морози. Схожа природа і в Санта-Клауса. Вона сформована північними народами Європи, а згодом популяризована в Америці. Хоча формально – це лише голландський різновид Святого Миколая з відповідною для цієї мови транскрипцією.

Якщо природа Святого Миколая історично-релігійна, то Дід Мороз та Санта-Клаус – продукти масового агітпропу. Всесвітньовідомий образ "Санти" – рекламний персонаж міжнародної корпорації з виготовлення напоїв, запущений у тираж 1931 року. Становлення новорічного феномену Діда Мороза також відбулося у 30-х, у часи більшовицької боротьби з релігійними проявами. Його "народження" зафіксовано відповідною постановою ЦК КПРС, виданою у розпалі репресій 1937 року. Із появою ідеологічного новорічного персонажу більшовики дозволили святкування з ялинкою, яке раніше самі заборонили під загрозою кримінального переслідування.

Натомість Святий Миколай у радянській Україні став жертвою більшовиків. Його оголосили "союзником попа і куркуля". Народне свято спочатку заборонили, а згодом штучно обмежили його відзначання. Лише у наші дні цінності Святого Миколая повертаються до широкого загалу.

Таким чином будь-які розмови про "люстрацію" Діда Мороза – маячня і безглуздя. Якщо удаватися до подібних репресивних термінів, то можна говорити про реабілітацію Святого Миколая, репресованого у радянські часи. Його відродження, до речі, аж ніяк не загрожує іншим міфологічним персонажам (Папа Ноель, Йоулупуккі, Шахта Баба, Зюзя, Деда Мраз тощо...). В Україні вистачить місця усім, хто сповідує ідеали добра і справедливості.