Революція картопляного міста

Ні, звісно, символами Чернігова є древні собори (Спаський за часом закладення древніший і за Софію Київську!), гармати на Валу, зелений спокій і тиша. Але в часи політичного збурення штрикають чернігівцям згадками про картоплю, з якої живе велика маса наших поліських селян. Чернігівщину навіть картопляним Донбасом називають. А картопля умиротворює, забиваючи судини і гасячи енергію…

Тож і в подіях Майданної революції Чернігів розгойдувався довго. Навіть об’єднання «Майдан» створювалося спроквола – мовляв, чи треба воно? На мітинги виходили кілька сот людей. Але на критику сонних чернігівців можна відповісти згадками про «ковбасну революцію», яка першою шарахнула в СРСР – і це був таки Чернігів. Саме з Чернігова поширився знаменитий тоді лозунг- питання, такий відповідний духові моїх земляків: «Хто з’їв моє м’ясо?». Зрештою, Чернігівщина першою в Союзі не обрала в депутати першого секретаря обкому КПРС Л.Палажченка, що було шоком для комуністичної еліти.

Скажете – давня історія?

…І в страшному сні не могло привидітися замполіту Радянської Армії Сергію Аверченку (нині – народний депутат від «УДАРу»), що виступатиме з барикади навпроти обласної адміністрації. А начальникам обласної та міської міліції генерал-майору Івану Катеринчуку і полковнику Едуарду Альохіну, що формуватимуть загони самооборони. І якщо перший носив погони давно, то інші два – ще не встигли їх далеко заховати.

«Вовк та Заяць» - класика жанру

…Коли на чернігівський євро майдан у кінці листопада вийшли кілька активістів – чернігівці ходили, покивували головами, та й годі. З якогось недоброго дива влада розігнала цю акцію – щоб прибрати намет і чотирьох активістів, однієї тільки міліції мобілізували чоловік 50 на чолі із заступником начальника обласного УМВС Едуардом Гребенюком. Він діяв на підстав ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Олександра Зайця про заборону наметів і навіть звуковідтворювальної апаратури на всіх центральних вулицях Чернігова до 7 січня включно. Опозиція стала глузувати, що й Діда Мороза на площі ставити тепер не можна. Е. Гребенюк, О.Заяць та начальник юридичного відділу міської ради П.Вовк, що вніс подання в суд, потрапили за рішенням Майдану на «Чорну дошку ганьби». Чернігівці сміялися у мікрофони: «Вовк та Заяць розігнали майдан».

Міський голова Олександр Соколов відмовився навіть розмовляти з обуреними активістами, хоча число їх уже виросло в геометричній прогресії, обізвавши їх шизофреніками.

Коли ж було жорстоко побито журналістку Тетяну Чорновіл, за три години мобілізації в соцмережах до обласного управління МВС вийшли біля 80 жителів міста, з яких 36 були працівниками ЗМІ. Особливо вразив лозунг: «Україна – не Донбас, не злякаєте ви нас!». А ви кажете – картопляний Донбас…

І чернігівці доволі масово поїхали на київський Майдан. Наслідки доволі несподівані – так на сесії Семенівської районної ради чотири депутати – це вся місцева опозиція у лісовому районі, де нема практично жодного заводу, працюють тільки два лісгоспи – заспівали вголос Гімн України. Каже Юрій Сенько, власник сільськогосподарського підприємства: «Після нічного чергування на Майдані уже не страшно». Дрібничка, як для столичних людей, а для Семенівки – значний крок.

Проблема Атрошенка

Мітинги, походи, резолюції – все це в Чернігові проходило без народних депутатів, адже вони мітингували в столиці. Зате чернігівці стали звертати претензії до депутата Владислава Атрошенка – місцевого, що був главою області при Ющенку, а тепер переметнувся до фракції Партії регіонів. Та ще й при голосуванні за відставку уряду Азарова утримався.

Тож природно його занесли на «Чорну дошку ганьби», хоча таке рішення обласному штабу національного спротиву далося нелегко: він контролює місцевий телеканал «Дитинець», який об’єктивно висвітлює події. Та й батько нардепа – активний майданщик, що з сином навіть не говорив півроку, коли той після виборів із незалежного кандидата став провладним депутатом.

«Вийди із фракції ПР!» - вимагали мітингарі від свого земляка. А той відмовчувався. Та ще й проголосував за закони 16 січня. Щоправда, спершу заявив, що не голосував за них, але ось нещодавно, у виступі на 5 каналі, таки підтвердив – голосував. Пояснив він це тим, що голосував знаючи лише назви законів, а не їхню суть.

«Я думав, що ці закони наближують Україну до європейської спільноти», - заявивив нардеп. Лукавство не захищає його громадську приймальню від походів обурених громадян, які в останню маніфестацію уже й вінка йому принесли… Занадто, звісно, але ж не можна народ дурити безкінечно. Це не борошно, цукор та олію роздавати для підкупу виборців, присмачуючи їх …отрутою для колорадів.
Штурм ОДА

Коли запахло диктатурою, у Чернігів повернулися наші нардепи – Валерій Дубіль («Батьківщина»), Олег Ляшко (позапартійний), Сергій Аверченко («УДАР») та Руслан Марцінків («Свобода»). Скликали народне віче. Передчуваючи штурм, влада зібрала прихильників Януковича – бюджетників та місцевих «тітушок», які займаються в спортивному клубі кікбоксінгу депутата міської ради Андрія Кужельного.

На віче прийшли десь до двох тисяч чернігівців і після молитви за Україну, прочитаної архієпископом Чернігівським і Ніжинським Євстратієм, та голосування за вимоги – люди рушили до ОДА, яку охороняли дядьки у формі. Таким визначенням їх зовсім не ображаю, бо місцевого «Беркуту» на той час у Чернігові не було, а для захисту ОДА вивели судовий «Грифон» і навіть айтішників з обласного УМВС.

Василь ЧЕПУРНИЙ, "Український тиждень"Тиждень

Повністю читайте в журналі "Український тиждень" №5