реклама партнерів:
Головна › Новини › Невідома Україна

Пушкінська ікона у Чернігові "під пальмою Сіона"

Російська культура, як і Російська імперія, значною мірою є творивом українських рук, поту і крови. Принаймні, важко знайти діяча російської культури геть позбавленого українських впливів.
Навіть Алєксандр Пушкін, цей, за його словами, "потомок негров безобразный", також не міг бути без України -- мова йде не тільки про правнучку українського гетьмана, яка стала його дружиною, але й про його улюблену ікону.

Пушкіністи вважають, що такою була ікона, описана у вірші "Мадонна". Даруйте за повтор, але й поезія ця написана після згоди Наталії Гончарової стати дружиною поета. Ікона уявлялася знавцям Пушкіна незвичною, адже Спаситель та Мати Божа були на ній одні, без янголів, а головне -- під пальмою Сіона. Православна ікона і -- раптом пальма! Але саме цю ікону Пушкін "желал бы вечно зреть". Щоправда, релігійні переконання Пушкіна -- це значною мірою міф, адже не міг віруючий чоловік реготати під час Літургії в храмі у Кишиневі -- хіба що біснуватий... Та й останнє причастя прийняв Пушкін тільки під царською загрозою не покрити його величезні картярські борги, які він залишав на ту ж таки дружину -- гетьманську правнучку. Та, зрештою, ми про загадкову ікону.

Розгадку знайшов чернігівець, директор Центру українських досліджень Інституту Європи Російської академії наук Віктор Мироненко: це ікона Єлецької Божої Матері. Газета "Известия в Украине", що розповіла про нове бачення пушкінської історії, повідомляє, що Пушкін був у Чернігові, відвідував Спаський собор, біля якого його бачили "в изрядном подпитии". А та загадкова пальма -- це ялина-єлиця, так зображена іконописцем, що абсолютно нагадує пальму. У Спаському соборі в часи Пушкіна зберігалася копія Єлецької ікони. Сьогодні список з ікони можна бачити у Єлецькому монастирі Чернігова.

Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:Віктор Мироненко, українські впливи, Єлецька ікона, Пушкін, Спаський собор, Наталія ГОНЧАРОВА

Читайте також

Коментарі (4)
avatar
0 Спам
1
так я не зрозумів -- Пушкін сп"яну щось не те побачив? пальму замість ялини?
avatar
0 Спам
2
Вася ты это с перепою пишеш или упавши с дуба wacko
avatar
0 Спам
3
Алєксу -- протри очі! І почитай, що написано. Тоді спробуй подумати. Якщо не вийде подумати -- значить, ти просто москаль... Співчуваю
avatar
0 Спам
4
Ще один з поширених російських міфів – це міф про «вєлікій рускій народ» та його звершення в галузях культури, військового мистецтва, державного будівництва тощо. Цей міф також потребує детального розгляду. Отже, по-перше, в Росії аж до 20 ст. існувало фактично два різні народи. Одним з них складався з простих селян Центральної Росії – нащадків слов’янизованих угро-фінських племен. Повсюди цих людей називали москвинами (москалями), допоки російські монархи не вигадали більш привабливу назву – великороси. Інший народ – це знать, яка складалася з вихідців з інших країн – України, Швеції, Німеччини, Грузії, Франції і т.д. Вся ця еліта мала неросійське походження, включно з монаршою династією Романових, в якій чітко прослідковується німецька лінія. Так само етнічними неросіянами були практично всі більш-менш визначні діячі часів Імперії. Наприклад, найвизначніший російський полководець Олександр Суворов мав шведське коріння, він навіть антропологічно був схожий на скандинава чи німця, ніж на мешканя Центральної Росії. До речі, вся верхівка «білого руху» часів громадянської війни була немосковською за походженням. Так, Петро Краснов був донським козаком, Врангель, Міллер – німці, адмірал Колчак мав українське і турецьке коріння, Денікін – поляк по матері, Юденич – виходець з Прибалтики, Дроздовський – українець…

Так само і в галузі літератури, живопису, музики: Чайковський – українець, Малевич – поляк, Лєрмонтов мав шотландське коріння, Пушкін – ефіопське і т.д.. Справжній ж «рускіє», до речі, національність, якої до революції не існувало і яка виникла з легкої руки більшовиків, нічого особливого за часів Імперії не створили; керівництво країни замість того, аби долучити їх до цивілізованого суспільства, лише годувало міфом про їх «непереможність» і «месіанство». Прірва між простим «русскім» народом і неросійською за походженням верхівкою ставала настільки великою, що врешті-решт обидві складові російського суспільства стали ненавидіти одне одного не менше, ніж наприклад, ісламські фанатики ненавиділи «невірних». І з цього скористалися більшовики: вони зробили ставку на населення етнічних московських земель як найменш цивілізоване, а відтак – найбільш жорстоке і безпринципне по відношенню до «класових ворогів». Красномовним прикладом є та обставина, що під час громадянської війни «білі» армії так жодного разу за 4 роки не взяли під контроль території, які колись становили московське князівство.

Сергій Багряний, http://www.ukrpohliad.org/news.php/news/2744

Увійдіть:
avatar