Прочищена стежка

Днями деякі образливі комунальники на півночі Української Землі насупили брови з причини згадки про стан доріг у сім краю. Йдеться про зауваження мого колеги Василя Чепурного,досліджувавшого впродовж двох діб північну частину правого берега Десни у Новгород-Сіверщині.

Адже місцина дійсно легендарна. Тому й не дивно, що окремі люди, здорослішавши на казкових розповідях та героїчних картинках з життя- буття предків, наразі не демонструють великого бажання спокійно сприймати об'єктивну інформацію. Так, навіть не критику, а просто дружню розповідь журналістів, здивованих бездіяльністю відповідальних осіб на дорогах.

Але добре, що все таки вихованість присутня, оскільки " ображені" не "кинулись в бій" з " москалями", захищаючи " правду" , яка у кожного своя. Бо куди ж воювати, коли на дорогах бардак!

Оце я згадав про журналістські відвідини під час перепочинку, коли рубав дрова у батьківському краї. Так ось, під час того снігопаду, який у свідомості деяких владних та комунальних менеджерів набув ознак катастрофічного, я парочку годин займався розчисткою дороги від маминої хати до центрального шляху. 250 метрів! 50см. завширшки та близькою до такої й глибини вийшла стезя Питається, а скільки часу знадобилось би сучасному трактору,грейдеру, щоб пройти сю відстань? Отож! І не варто говорити , надуваючи щоки. Нікому нічого не потрібно. А тим часом, добре вичищена доріжка і через 10 днів після снігопадів та відлиг прислуговувалися людям.

Борис ДОМОЦЬКИЙ