Про "Землю",Довженка і Вуді Аллена
Подивилася – мала на те достатньо часу – фільми, які раніше ніколи було дивитися. Мотивація була – цікавість знайти там Довженка. Знайшла. Поки що знаю лише два фільми, де задній план містить відсилання до Олександра Довженка. І один – до Юлії Солнцевої (дружини).
У французькій драмі Анджея Жулавського «Головне кохати» 1975 року постер фільму «ЗЕМЛЯ» можна побачити на задньому плані неозброєним оком – він кілька разів фігурує акурат між Ромі Шнайдер і Фабіо Тесті. Сам фільм розповідає про долю неуспішної акторки і фотографа, що працює в порноіндустрії. Фільм сповнений романтичної любові і драми, акторства і акторів, нетрадиційних стосунків, які як для 70-х цілком виправдовуються богемністю.
Приємно вразив оскароносний «Мангеттен» Вуді Аллена, 1979 р., напевно, він буде внесений до списку моїх улюблених кінокартин. Чорно-біла стрічка, дуже емоційна, навіть ніжна і ніжність та стосується не тільки людських відносин, але й самого Мангеттена, який для головного героя Ісаака Девіса (Вуді Аллена) – найкраще місто на Землі. Фрази Ісаака можна забирати на цитати: «Багато – моє улюблене число», «Кицю, неприємності – моє друге ім’я», «–Чого вони бояться старішати природньо, замість натягувати лице? – Це точно. Старі обличчя гарні», «Психоаналітик над тобою добре попрацював. Самооцінка у тебе нижче, аніж у Кафки» і тд. Довженко там з’являється в епізоді, коли головний герой виходить зі своєю дівчиною з кінотеатру, в якому саме йде показ стрічки українського режисера.
На момент виходу цих двох кінокартин Довженковому фільму «ЗЕМЛЯ» було вже майже 50! І все ж він продовжував торкати уми західних і не тільки західних режисерів і глядачів.
А вийшла на екрани Довженкова «Земля» саме 8 квітня 1930 року. 93 роки тому...
Її сюжет доволі типовий для тієї епохи – протистояння класів, індустріалізація села, критика куркульської заможності (хоч і сам Довженко був з такої сім’ї). А втім її шалений успіх був не в сюжеті, а в художніх і візуальних прийомах молодого режисера. Він не знімав кіно, він читав поезію, дуже експресивно і харизматично, сильно і млосно настільки, що з екрану полились запахи гречаних і пшеничних полів, літньої зливи і налитих яблук. А ще – мастила трактору, поту людей і коней, зораної землі. Ризикну припустити, що Довженко і сам не розумів, що робив – він йшов за інтуїцією і за всім набутим до його 35 років досвідом і тому кожен епізод фільму пов’язаний з іншим і створює ціле мереживо дивних і сакральних символів. Як ті рясні яблука – символ його рідного дому і символ безсмертя водночас. Тому, коли ховають убитого головного героя, то труна на плечах чоловіків подібно до човна пливе між вітів яблуневого саду і яблука торкаються обличчя небіжчика, благословляючи у нове життя. І саме в цей час мати убитого народжує дитину, бо життя вічне і переходить від одного до іншого…
«Земля» була заборонена в радянському союзі на 9-й день після виходу на екрани і за життя її творця не показувалась ніколи. Такого щастя на Батьківщині він не мав. Зате вона була успішно прийнята світовою кіноспільнотою і глядачами – режисери почали повторювати Довженкові сцени, а глядачі ходили на покази. Критики називали її порнографічною за чи й не першу сцену в кіно оголонеї жінки. З відомих «Землю» дивились Гітлер, Герберт Ввелс і, здається, Ейнштейн (здається, бо Довженко згадував у листуванні, що фільм був рекомендований вченому, але невідомо чи ж переглянув?..). Гітлер вразився («Цей фільм страшний, як добре озброєна армія»), а Ввелс не збагнув філософії, вбачаючи в стрічці лише пропаганду машинізації, хоч і обрамлену якісним стилем…
Сьогодні фільм входить у дванадцятку найкращих фільмів усіх часів і народів, на 2-му місці в сотні найкращих українських фільмів, у 2015-му Юнеско його внесла до п’ятірки головних фільмів, знятих людством.
І щоб поставити крапку щодо заднього плану в сучасних фільмах.
В ромкомі «Крихітка» 2014 року з Кірою Найтлі на стіні висить постер фільму «Аеліта» 1924 року. Ця рад. фантастична картина була холодно зустріта в союзі, проте на Заході вважається класикою фантастики і чи й не першим фільмом про міжпланетні подорожі. Головну роль королеви Марса зіграла дружина Довженка Юлія Солнцева. В фільмах свого чоловіка вона не грала. Лише епізодичну роль в «Землі»…
Ольга ЯРМУШ
У французькій драмі Анджея Жулавського «Головне кохати» 1975 року постер фільму «ЗЕМЛЯ» можна побачити на задньому плані неозброєним оком – він кілька разів фігурує акурат між Ромі Шнайдер і Фабіо Тесті. Сам фільм розповідає про долю неуспішної акторки і фотографа, що працює в порноіндустрії. Фільм сповнений романтичної любові і драми, акторства і акторів, нетрадиційних стосунків, які як для 70-х цілком виправдовуються богемністю.
Приємно вразив оскароносний «Мангеттен» Вуді Аллена, 1979 р., напевно, він буде внесений до списку моїх улюблених кінокартин. Чорно-біла стрічка, дуже емоційна, навіть ніжна і ніжність та стосується не тільки людських відносин, але й самого Мангеттена, який для головного героя Ісаака Девіса (Вуді Аллена) – найкраще місто на Землі. Фрази Ісаака можна забирати на цитати: «Багато – моє улюблене число», «Кицю, неприємності – моє друге ім’я», «–Чого вони бояться старішати природньо, замість натягувати лице? – Це точно. Старі обличчя гарні», «Психоаналітик над тобою добре попрацював. Самооцінка у тебе нижче, аніж у Кафки» і тд. Довженко там з’являється в епізоді, коли головний герой виходить зі своєю дівчиною з кінотеатру, в якому саме йде показ стрічки українського режисера.
На момент виходу цих двох кінокартин Довженковому фільму «ЗЕМЛЯ» було вже майже 50! І все ж він продовжував торкати уми західних і не тільки західних режисерів і глядачів.
А вийшла на екрани Довженкова «Земля» саме 8 квітня 1930 року. 93 роки тому...
Її сюжет доволі типовий для тієї епохи – протистояння класів, індустріалізація села, критика куркульської заможності (хоч і сам Довженко був з такої сім’ї). А втім її шалений успіх був не в сюжеті, а в художніх і візуальних прийомах молодого режисера. Він не знімав кіно, він читав поезію, дуже експресивно і харизматично, сильно і млосно настільки, що з екрану полились запахи гречаних і пшеничних полів, літньої зливи і налитих яблук. А ще – мастила трактору, поту людей і коней, зораної землі. Ризикну припустити, що Довженко і сам не розумів, що робив – він йшов за інтуїцією і за всім набутим до його 35 років досвідом і тому кожен епізод фільму пов’язаний з іншим і створює ціле мереживо дивних і сакральних символів. Як ті рясні яблука – символ його рідного дому і символ безсмертя водночас. Тому, коли ховають убитого головного героя, то труна на плечах чоловіків подібно до човна пливе між вітів яблуневого саду і яблука торкаються обличчя небіжчика, благословляючи у нове життя. І саме в цей час мати убитого народжує дитину, бо життя вічне і переходить від одного до іншого…
«Земля» була заборонена в радянському союзі на 9-й день після виходу на екрани і за життя її творця не показувалась ніколи. Такого щастя на Батьківщині він не мав. Зате вона була успішно прийнята світовою кіноспільнотою і глядачами – режисери почали повторювати Довженкові сцени, а глядачі ходили на покази. Критики називали її порнографічною за чи й не першу сцену в кіно оголонеї жінки. З відомих «Землю» дивились Гітлер, Герберт Ввелс і, здається, Ейнштейн (здається, бо Довженко згадував у листуванні, що фільм був рекомендований вченому, але невідомо чи ж переглянув?..). Гітлер вразився («Цей фільм страшний, як добре озброєна армія»), а Ввелс не збагнув філософії, вбачаючи в стрічці лише пропаганду машинізації, хоч і обрамлену якісним стилем…
Сьогодні фільм входить у дванадцятку найкращих фільмів усіх часів і народів, на 2-му місці в сотні найкращих українських фільмів, у 2015-му Юнеско його внесла до п’ятірки головних фільмів, знятих людством.
І щоб поставити крапку щодо заднього плану в сучасних фільмах.
В ромкомі «Крихітка» 2014 року з Кірою Найтлі на стіні висить постер фільму «Аеліта» 1924 року. Ця рад. фантастична картина була холодно зустріта в союзі, проте на Заході вважається класикою фантастики і чи й не першим фільмом про міжпланетні подорожі. Головну роль королеви Марса зіграла дружина Довженка Юлія Солнцева. В фільмах свого чоловіка вона не грала. Лише епізодичну роль в «Землі»…
Ольга ЯРМУШ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |