Про "маленьку культуру"
Радник Єрмака Олексій Арестович заявив, що не дасть побудувати українську етнічну державу, бо така країна матиме «маленьку культуру». Натомість, Україна, мовляв, має не відмежовуватися від російської культури і стати прихистком для «хороших росіян». Власне, заява Арестовича не здивувала, ця особа навіть українською мовою володіє так-сяк. Очевидно, української культури Арестович не знає, російська йому рідніша. Але фраза про «маленьку культуру» різонула вухо.
Розумієте, культура не існує без її носіїв. Без митців які створюють культурний продукт – книжки, фільми, п’єси тощо. Нині чимало носіїв української культури не мають часу творити. Вони воюють.
У теробороні служать письменник Сергій Пантюк та актор Дмитро Лінартович. Волонтерить співачка і акторка Алла Мартинюк. В боях у Ірпені загинув співак та телеведучий Паша Лі. Тощо й тощо.
Всі ці люди зараз не творять. Вони служать. Вони захищають Україну.
Та чого там? Я сам проходжу зараз службу у 72-й бригаді ЗСУ. Як на мене, всі наші таланти митців держава могла використати з набагато більшою користю. Замість цього держава мені прислала повістку до військкомату. А до того присилала до мене офіцерів СБУ. На поговорити. Я не жартую.
Наразі я не пишу чергову книжку. Я не поширюю вже видану книжку. Я не маю на це часу. Я воюю. Я виконую бойові завдання, на рівні з іншими захисниками України. Держава раніше не цікавилася моєю культурною діяльністю. Раніше вона намагалася примусити мене для продажу книжок завести касовий апарат. Тепер я просто не можу писати. Я в армії.
І от з’ясовується, що багато років я працював на зміцнення «маленької культури»... А аби українська культура перестала бути «маленькою» треба НЕ аби ми всі творили, а не з автоматів стріляли, ні. Треба притягти до України «хороших росіян». Аби вони нам зробили культуру. Не маленьку. Поки ми всі служимо...
Зрозуміла вам така логіка? Мені – більше ніж. Я дуже гарно пам’ятаю що при владі у нас – виробники денацифікованих серіальчиків для російського ринку. Я пригадую, як господін Шефір, коли Зеленський став президентом, просторікував про необхідність перегляду Закону про мови, аби не заважати їм знімати їхнє «мило» для Росії. Певно, тоді в оточенні ЗЕ теж називали українську культуру «маленькою».
Хотілося б почути про «маленьку культуру» коментар шефа Арестовича – Єрмака. Він теж вважає українську культуру «маленькою»? А Зеленський? Бо наразі вони вкотре переконали мене, наскільки правильно я робив що їх НЕ підтримував. Бо українська культура біля ЗЕкоманди й поруч не ночувала.
Бо взагалі нема «маленьких» і «не маленьких» культур. Є взагалі культура. Яка або є – або її нема.
І так. Ми, митці які роблять українську культуру, з фронту повернемося. Обов’язково! Ми повернемося набагато більш злі, агресивні і загартовані війною – у всій її потворній красі. Ми повернемося і продовжимо творити. Далеко не панегірики зеленій владі.
«Маленька культура» про себе ще нагадає не раз.
Дмитро Вовнянко КАЛИНЧУК
Розумієте, культура не існує без її носіїв. Без митців які створюють культурний продукт – книжки, фільми, п’єси тощо. Нині чимало носіїв української культури не мають часу творити. Вони воюють.
У теробороні служать письменник Сергій Пантюк та актор Дмитро Лінартович. Волонтерить співачка і акторка Алла Мартинюк. В боях у Ірпені загинув співак та телеведучий Паша Лі. Тощо й тощо.
Всі ці люди зараз не творять. Вони служать. Вони захищають Україну.
Та чого там? Я сам проходжу зараз службу у 72-й бригаді ЗСУ. Як на мене, всі наші таланти митців держава могла використати з набагато більшою користю. Замість цього держава мені прислала повістку до військкомату. А до того присилала до мене офіцерів СБУ. На поговорити. Я не жартую.
Наразі я не пишу чергову книжку. Я не поширюю вже видану книжку. Я не маю на це часу. Я воюю. Я виконую бойові завдання, на рівні з іншими захисниками України. Держава раніше не цікавилася моєю культурною діяльністю. Раніше вона намагалася примусити мене для продажу книжок завести касовий апарат. Тепер я просто не можу писати. Я в армії.
І от з’ясовується, що багато років я працював на зміцнення «маленької культури»... А аби українська культура перестала бути «маленькою» треба НЕ аби ми всі творили, а не з автоматів стріляли, ні. Треба притягти до України «хороших росіян». Аби вони нам зробили культуру. Не маленьку. Поки ми всі служимо...
Зрозуміла вам така логіка? Мені – більше ніж. Я дуже гарно пам’ятаю що при владі у нас – виробники денацифікованих серіальчиків для російського ринку. Я пригадую, як господін Шефір, коли Зеленський став президентом, просторікував про необхідність перегляду Закону про мови, аби не заважати їм знімати їхнє «мило» для Росії. Певно, тоді в оточенні ЗЕ теж називали українську культуру «маленькою».
Хотілося б почути про «маленьку культуру» коментар шефа Арестовича – Єрмака. Він теж вважає українську культуру «маленькою»? А Зеленський? Бо наразі вони вкотре переконали мене, наскільки правильно я робив що їх НЕ підтримував. Бо українська культура біля ЗЕкоманди й поруч не ночувала.
Бо взагалі нема «маленьких» і «не маленьких» культур. Є взагалі культура. Яка або є – або її нема.
І так. Ми, митці які роблять українську культуру, з фронту повернемося. Обов’язково! Ми повернемося набагато більш злі, агресивні і загартовані війною – у всій її потворній красі. Ми повернемося і продовжимо творити. Далеко не панегірики зеленій владі.
«Маленька культура» про себе ще нагадає не раз.
Дмитро Вовнянко КАЛИНЧУК
Читайте також |
Коментарі (0) |