Про Гоголя і прислужника імперії
Сказати чесно, Гоголя ми ніколи не любили, за винятком "Тараса Бульби", звісно. А усі ці "Миргороди", "Івани Івановичи та Івани Нікіфоровичи" та інші "Старосвітські поміщики" - суцільне занудство. Не кажучи вже про "Мертві душі" - річ настільки занудну, що навіть автор занудився її писати. Петербурзький цикл - морок і психічні відхилення, "Ревізор" - картинки з життя в тераріумі, причому тераріумі не нашому, а чужому. "Вечори на хуторі" - картонні перекази народних сюжетів.
От Сомов, той, який Орест, справляв на нас зовсім інше враження - начебто й російською, начебто й імітація, але читаєш і віриш.
Тому ми ніколи не могли зрозуміти, чому всі так побиваються за тим Гоголем. Гоголь - український письменник! А власне навіщо? Щоби що? Він кращим стане чи гіршим, якщо його оголосити українським? Чи ми станемо кращими? Якщо вже приспічило когось оголошувати українським, то краще вже Сомова, їй богу.
Хоч насправді прикметник "український" біля свого імені треба заслужити. І не місцем прописки, а справами. Український художник - це не про народження, це про очі нації. Український музикант - це про вуха нації. Український письменник - це про язик нації. І якщо цей язик говорить іноземною мовою, то з чого ви взяли, що він наш?
Справа не в тому, щоб очорнити (або ж закаляти) Гоголя, бо йому і в російській літературі непогане місце відвели разом із "Шинеллю", йому нічого не зробиться від наших слів. Справа не в тих, хто вже давно помер, справа в тих, хто народився. Який приклад ми хочемо їм продемонструвати? Їдь до столиці країни-окупанта (а в ті роки вона так само була країною-окупантом, тільки окупувала більше території), працюй на неї, прославляй, і тоді українці тобі подякують та оголосять своїм генієм! Ми це хочемо донести до свідомості нових поколінь? То що дивуватися, що вони всі дивляться в бік Росії, ходять на концерти російських гастролерів, дивляться російський ютуб. Вони ж знають, що це добре. От, наприклад, Гоголь... Ви що, і Гоголя хочете заборонити, не тільки Моргенштерна?
В цьому, власне, і криється диявол. Нещодавно випало нам зачепити Гоголя у одному з постів, так одразу у коменти прийшли цілком патріотичні та освічені люди і давай змагатися: "І Шевченко російською писав! І Гребінка!". Якби не знати цих людей, можна було би подумати, що це тролі шпарять методички Кремля. Мовляв, тоді взагалі письмової української не існувало (ну, не зупиняйтеся, ми же знаємо, що її вигадав Австрійський генштаб).
Знов-таки справа не в Гоголі. Гоголь помер і ніхто не зможе зсунути його з того місця, яке він посів у світовій культурі (завдяки використанню українського культурного ресурсу, звісно, але український ресурс часто використовували загарбники).
Поїдьте до Житомира. Візьміть екскурсію містом. І йдучи вулицею Михайлівською, послухайте, як екскурсовод розповідає про Ріхтера. І про те, що тут колись один раз співав Шаляпін. А слухаючи, подивіться на фасад музичної школи імені Лятошинського, на якій це прізвище написано метровими літерами. А потім на пам'ятник Лятошинському, який стоїть навпроти. Але про Лятошинського ви не почуєте від екскурсовода жодного слова. Дарма, що він житомирянин, кому він потрібен? От Ріхтер - інша справа. А ноти - вони інтернаціональні. Тому, шановні учні музичної школи Лятошинського, не будьте, як Лятошинський, не працюйте на свій народ, а будьте, як Ріхтер і захоплюйтеся Шаляпіним, який тут один раз співав.
І це лише маленький приклад. Впевнені, що кожен з вас може додати до нього свої - не лише про музикантів, а й про письменників та художників.
Служи імперії! Продавай рідне! Гани українське! І тоді українські інтелектуали оголосять тебе національним генієм, а якщо з національністю не складеться, знайдуть тобі якого-небудь троюрідного діда, щоб довести, що ти таки наш! Ну а хто ж іще міг так служити окупанту, як не українець!
Так що, любі діточки, робіть висновки, слухайте московське, любіть московське, грабуйте Україну, віддавайте її багатства окупантам, і чим голосніше ви це будете робити, тим більше шансів, що вас оголосять видатними українцями.
А що, досвід є.
Брати КАПРАНОВИ
От Сомов, той, який Орест, справляв на нас зовсім інше враження - начебто й російською, начебто й імітація, але читаєш і віриш.
Тому ми ніколи не могли зрозуміти, чому всі так побиваються за тим Гоголем. Гоголь - український письменник! А власне навіщо? Щоби що? Він кращим стане чи гіршим, якщо його оголосити українським? Чи ми станемо кращими? Якщо вже приспічило когось оголошувати українським, то краще вже Сомова, їй богу.
Хоч насправді прикметник "український" біля свого імені треба заслужити. І не місцем прописки, а справами. Український художник - це не про народження, це про очі нації. Український музикант - це про вуха нації. Український письменник - це про язик нації. І якщо цей язик говорить іноземною мовою, то з чого ви взяли, що він наш?
Справа не в тому, щоб очорнити (або ж закаляти) Гоголя, бо йому і в російській літературі непогане місце відвели разом із "Шинеллю", йому нічого не зробиться від наших слів. Справа не в тих, хто вже давно помер, справа в тих, хто народився. Який приклад ми хочемо їм продемонструвати? Їдь до столиці країни-окупанта (а в ті роки вона так само була країною-окупантом, тільки окупувала більше території), працюй на неї, прославляй, і тоді українці тобі подякують та оголосять своїм генієм! Ми це хочемо донести до свідомості нових поколінь? То що дивуватися, що вони всі дивляться в бік Росії, ходять на концерти російських гастролерів, дивляться російський ютуб. Вони ж знають, що це добре. От, наприклад, Гоголь... Ви що, і Гоголя хочете заборонити, не тільки Моргенштерна?
В цьому, власне, і криється диявол. Нещодавно випало нам зачепити Гоголя у одному з постів, так одразу у коменти прийшли цілком патріотичні та освічені люди і давай змагатися: "І Шевченко російською писав! І Гребінка!". Якби не знати цих людей, можна було би подумати, що це тролі шпарять методички Кремля. Мовляв, тоді взагалі письмової української не існувало (ну, не зупиняйтеся, ми же знаємо, що її вигадав Австрійський генштаб).
Знов-таки справа не в Гоголі. Гоголь помер і ніхто не зможе зсунути його з того місця, яке він посів у світовій культурі (завдяки використанню українського культурного ресурсу, звісно, але український ресурс часто використовували загарбники).
Поїдьте до Житомира. Візьміть екскурсію містом. І йдучи вулицею Михайлівською, послухайте, як екскурсовод розповідає про Ріхтера. І про те, що тут колись один раз співав Шаляпін. А слухаючи, подивіться на фасад музичної школи імені Лятошинського, на якій це прізвище написано метровими літерами. А потім на пам'ятник Лятошинському, який стоїть навпроти. Але про Лятошинського ви не почуєте від екскурсовода жодного слова. Дарма, що він житомирянин, кому він потрібен? От Ріхтер - інша справа. А ноти - вони інтернаціональні. Тому, шановні учні музичної школи Лятошинського, не будьте, як Лятошинський, не працюйте на свій народ, а будьте, як Ріхтер і захоплюйтеся Шаляпіним, який тут один раз співав.
І це лише маленький приклад. Впевнені, що кожен з вас може додати до нього свої - не лише про музикантів, а й про письменників та художників.
Служи імперії! Продавай рідне! Гани українське! І тоді українські інтелектуали оголосять тебе національним генієм, а якщо з національністю не складеться, знайдуть тобі якого-небудь троюрідного діда, щоб довести, що ти таки наш! Ну а хто ж іще міг так служити окупанту, як не українець!
Так що, любі діточки, робіть висновки, слухайте московське, любіть московське, грабуйте Україну, віддавайте її багатства окупантам, і чим голосніше ви це будете робити, тим більше шансів, що вас оголосять видатними українцями.
А що, досвід є.
Брати КАПРАНОВИ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |