Права Австрія: російське лобі відкриває свої обличчя

Культивація ідеї «русского мира» і планомірне вирощування імперської ідеології в Росії протягом всієї історії з моменту її становлення як держави, в сучасних реаліях набуло обрисів цілеспрямованої державної політики.

Адже як ще в зубожілій російській глибинці змусити людей, які навіть не розуміють, що живуть за межею бідності, гордо вилазити з бруду і з душевним трепетом віщати про їх належність до великої російської культури. Як ще об'єднати десятки національностей, які проживають на неосяжних російських просторах, як, не давши справжню впевненість, що всі вони брати - слов'яни?!.

Тотальний державний контроль над «інформацією», доступною російським громадянам, починається ще з переписаних підручників з історії для перших класів. У величезну ідеологічну машину, під жорна якої потрапляють усі без винятку, вкладаються колосальні кошти. Адже набагато простіше виховати ідейність, прищепити любов до «100 грам наркомівських» і з кличем «Росія, матушка!» відправити в бій з бідністю, духовними злиднями і вінцем всього зла - «пендосов», ніж забезпечити гідний рівень життя.
Росія завжди вела військові кампанії. Починаючи з чеченської, Кремль якісно піднатаска власних ідеологів і пропагандистів. Адже якось же треба було виправдати перед матерями десятки тисяч «двухсотих», фактично відправлених на баранячий забій в Чечню.

Інформаційні війни вийшли на якісно новий рівень в осетинському конфлікті, і ось вже гасло «Крим наш!», то в порядку тосту звучить на кожному застіллі, то є привітанням виховательки в дитячому садку. Хоча слід зауважити, що відповідь на питання: «А де власне знаходиться цей самий Крим?» знають далеко не всі в «велікокультурній і неосяжній».

Ні для кого, крім самих росіян, не секрет, що конфлікт на Сході України точно так само штучно створений Кремлем і отримує як інформаційну, так і фінансову підтримку. Але на відміну від минулих кампаній, в нього виявилося залучено і світове співтовариство, з усіма санкціями, громадськими думками, засудженням політики Кремля на міжнародному рівні і всесвітнім однойменним клеймуванням товариша Путіна.

Державна машина РФ, поставлена в досить незручне становище, була змушена перейти на ще один рівень інформаційного протистояння, купуючи західних експертів, спонсоруючи опозиційні партії і, якщо вже відбілити ім'я Росії в цій історії досить проблематично, Кремль змушений залучати європейські ЗМІ для дискредитації свого основного опонента - «української хунти».

Російський олігархат активно включився як в спонсорування бойовиків на Донбасі, так і в підтримку ультраправих сил в Європі. Наприклад, скандальний російський олігарх Костянтин Малофєєв підтримує ультранаціоналістичні і ліві партії в Австрії, Франції, Німеччині та Нідерландах.

Протягом останніх декількох років Малофєєв фактично є резидентом Кремля по організації таємних зустрічей правих політиків і активістів Європи і Росії. Однією з подібних закулісних зустрічей, де засвітився Малофєєв, стало зібрання в палаці «Ліхтенштейн» у Відні, де взяли участь представники «Австрійської партії свободи» на чолі з Гайнц-Крістіаном Штрахе і французького «Національного фронту».

Як повідомило австрійське видання Profil, Малофєєв, крім власних заяв про підтримку партії, фактично повністю взяв на себе роль траншевої прокладки для вливань з Москви. При цьому сам олігарх всіляко заперечує свою причетність до фінансової підтримки європейських опозиційних сил.

У свою чергу, взаємний обмін «люб'язностями» зі своїми протеже в Європі став вже досить комічною буденністю. Малофєєв неодноразово виступав з підтримкою партійної лінії АПС щодо задекларованною ними програми боротьби з гомосексуалізмом. В обмін настільки якісної ідейної підтримки, лідер Австрійської партії свободи Норберт Гофер неодноразово виступав за скасування санкцій щодо Росії, а разом з тим активно підтримує думку про те, що Крим - споконвіку російська земля. До слова, Норберт Гофер мало не переміг на президентських виборах в Австрії (програв опоненту менше 1% голосів).

Малофєєв раніше активно підтримував сепаратистські рухи в Криму і на Донбасі. Вважається, що він фінансував «ольгінських» ботів, які пишуть пропутінські пости і коментарі в інтернеті, а також на замовлення керівника адміністрації Путіна Сергія Іванова спонсорував лідера бойовиків Ігоря Гіркіна і його соратників на Донбасі.
Ще одним купленим політичним діячем в Австрії, які потопають у шпигунських пристрастях з РФ, став помічник євродепутата (Йохана) Евальда Штадлера, він же представник «Вільної Академії», яка підпорядкована «Австрійській партії свободи», - Роберт Штельцль.

Як повідомляє той же «Profil», Штельцль заходив в посольство РФ у Відні як до себе додому. З його допомогою в Кремлі провели ряд інформкампаній по «Кібер-Беркуту», саме він вивалив в австрійські медіа корупційне досьє Юлії Тимошенко, отримане бандеролькою з Москви. Він же брав участь в Ялтинському міжнародному економічному форумі в 2015 році, де висловлював глибоке визнання Росії за успішну економічну політику з розвитку окупованого півострова.

Тим часом, російські спецслужби не раз з вдячністю забезпечували пільговий транзит компанії Штельцль «FarmNet», яка задіяна їм в області ВПК Німеччини і не один раз виступала «прокладкою» в контрактах на відправку відповідної продукції до Китаю. У тому ж році ФСБ підтримала кандидатуру Штельцля на виборах до Національної ради від австрійської правопопулістської партії «Альянс за майбутнє Австрії», створеної членами АПС.

Фінансування австрійського політичного лобі є далеко не першим і не останнім прикладом повзучого коррумпирования окремих європейських держав Росією. Ласих на легкий кеш політичних діячів як Роберт Штельцль вистачає з надлишком в будь-якій країні, ніж, власне і активно користується Кремль.

Адже, коли кишені повні «тридцятьма срібними», про яку об'єктивність і не ангажованість може йти мова? Політик стає черговою маріонеткою або, іншими словами, троянським конем підступного ворога у себе на батьківщині, в даному випадку в Австрії.

Залишається сподіватися на те що, серед керівництва цієї країни дурнів немає, а замаскована під демократичний спосіб рука Кремля, в особі Роберта Штельцля з його небувалою інформаційно-політичною активністю, добре відома австрійським органам держбезпеки, які незабаром звернуть належну увагу на «засланого козачка».

Андрій КОРЖЕНКО