Потрібен контррозвідувальний режим!
Щоби унеможливити повторення трагедій, подібних до Чернігівської, потрібна не лише міцна ППО та удари по ворожих ракетних позиціях.
Потрібен контррозвідувальний режим, побудований на принципі тотального контррозвідувального пошуку.
Контррозвідувальний режим – це система передбачених законодавством сукупних контррозвідувальних, розвідувальних, режимних та адміністративно-правових заходів, що спрямовані на забезпечення державної безпеки та захист національних інтересів України від зовнішніх і внутрішніх загроз, сприяють протидії розвідувальній, підривній, диверсійній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб противника.
Контррозвідувальний режим – це коли танки на тралах й платформах їдуть виключно під маскувальними сітками, а паралельною гілкою в протилежний бік їде інший ешелон, завантажений макетами техніки. Їх і не відрізниш.
Контррозвідувальний режим – це коли посадова особа є посадовою особою, а не івент-менеджером, зарплата якого залежить від інформаційного супроводу придуманих нею заходів.
Контррозвідувальний режим – це коли ніхто нічого не очолює та ніким не командує, якщо в нього жінка громадянка країни-агресора. Була, є, чи буде.
Контррозвідувальний режим – це коли навіть перші особи держави не знають ТОЧНО часу «Ч» і дня «Д», коли наші танкісти заведуть мотори і виїдуть на рубежі. Натомість багатозначно знизують плечима та дивляться кудись у вирій.
Контррозвідувальний режим – це коли начальник управління фсб рф курської чи білгородської області отримує смс, де сфотографована гола дупа його дружини зламаною камерою його домашнього відео нагляду. І тік-ток з його каріною чи крістіною з нічного клубу в Празі.
Контррозвідувальний режим – це коли в кожній бригаді є десяток офіцерів-контррозвідників. А не як в срср 1 на батальйон.
Проблема не лише України, а 21 століття загалом в тому, що живемо в гіперінформаційному суспільстві. І кожен громадянин зі смартфоном може робити те, для чого раніше діяла нелегальна розвідка та багатотисячна агентура. Так противник отримує безкоштовно щомиті гігабайти інформації через розвідку з відкритих джерел. Забороняти щось вибірково, чи виховувати людей (а середній психологічний вік зараз є десь років 12) – це, в принципі, шилом море зігрівати. Потрібен всеохопний Закон України.
Відтак, щоби виграти час, поки РНБО розробить, а ВР прийме системний закон «про контррозвідувальний режим в Україні», доцільно розглянути повне блокування доступу на території України до додатків “Фейсбук”, «Телеграм», «Твіттер», «Тік-ток», «інстаграм» та «Ютуб». І не кажіть, що це технічно неможливо, порушує зобов'язання України перед ЄС і КПСС. Все можливо, потрібно тільки захотіти.
І навідників ворожих ракет поменшає, і роликів для зриву мобілізації, і часу вільного для добрих справ у всіх громадян з’явиться більше.
Юрій МИХАЛЬЧИШИН
Потрібен контррозвідувальний режим, побудований на принципі тотального контррозвідувального пошуку.
Контррозвідувальний режим – це система передбачених законодавством сукупних контррозвідувальних, розвідувальних, режимних та адміністративно-правових заходів, що спрямовані на забезпечення державної безпеки та захист національних інтересів України від зовнішніх і внутрішніх загроз, сприяють протидії розвідувальній, підривній, диверсійній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб противника.
Контррозвідувальний режим – це коли танки на тралах й платформах їдуть виключно під маскувальними сітками, а паралельною гілкою в протилежний бік їде інший ешелон, завантажений макетами техніки. Їх і не відрізниш.
Контррозвідувальний режим – це коли посадова особа є посадовою особою, а не івент-менеджером, зарплата якого залежить від інформаційного супроводу придуманих нею заходів.
Контррозвідувальний режим – це коли ніхто нічого не очолює та ніким не командує, якщо в нього жінка громадянка країни-агресора. Була, є, чи буде.
Контррозвідувальний режим – це коли навіть перші особи держави не знають ТОЧНО часу «Ч» і дня «Д», коли наші танкісти заведуть мотори і виїдуть на рубежі. Натомість багатозначно знизують плечима та дивляться кудись у вирій.
Контррозвідувальний режим – це коли начальник управління фсб рф курської чи білгородської області отримує смс, де сфотографована гола дупа його дружини зламаною камерою його домашнього відео нагляду. І тік-ток з його каріною чи крістіною з нічного клубу в Празі.
Контррозвідувальний режим – це коли в кожній бригаді є десяток офіцерів-контррозвідників. А не як в срср 1 на батальйон.
Проблема не лише України, а 21 століття загалом в тому, що живемо в гіперінформаційному суспільстві. І кожен громадянин зі смартфоном може робити те, для чого раніше діяла нелегальна розвідка та багатотисячна агентура. Так противник отримує безкоштовно щомиті гігабайти інформації через розвідку з відкритих джерел. Забороняти щось вибірково, чи виховувати людей (а середній психологічний вік зараз є десь років 12) – це, в принципі, шилом море зігрівати. Потрібен всеохопний Закон України.
Відтак, щоби виграти час, поки РНБО розробить, а ВР прийме системний закон «про контррозвідувальний режим в Україні», доцільно розглянути повне блокування доступу на території України до додатків “Фейсбук”, «Телеграм», «Твіттер», «Тік-ток», «інстаграм» та «Ютуб». І не кажіть, що це технічно неможливо, порушує зобов'язання України перед ЄС і КПСС. Все можливо, потрібно тільки захотіти.
І навідників ворожих ракет поменшає, і роликів для зриву мобілізації, і часу вільного для добрих справ у всіх громадян з’явиться більше.
Юрій МИХАЛЬЧИШИН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |