Помер найстаріший кобзар України
З глибоким сумом повідомляємо, що на 89-му році життя відійшов у вічність найстаріший кобзар України — Ігор Рачок.
Він народився 25 лютого 1937 року в селі Лавіркове Талалаївського району в родині станового козака Карпа Рачка — на благословенній українській землі, яка зростила у його серці любов до пісні, до правди і до свого народу.
Його вчителями були відомі кобзарі Євген Адамцевич та Федір Співак. Крім бандури, він майстерно грав на гітарі, мандоліні, сопілці та гармошці. Він був глибоко віруючою людиною, для якої пісня ставала молитвою, а служіння народній традиції — служінням Богові. Він був носієм живої традиції кобзарства — тієї, що передається не з нот, а з душі в душу. Його спів був молитвою, його слово — правдою, його бандура — голосом України.
У його піснях звучала історія — козацька слава, народний біль, боротьба і надія. Він не шукав слави, але став голосом пам’яті. Не прагнув визнання, але залишив по собі глибокий духовний слід.
Молимось, щоб Господь упокоїв його душу в оселях праведних, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне.
Ігор МУРИЙ
Він народився 25 лютого 1937 року в селі Лавіркове Талалаївського району в родині станового козака Карпа Рачка — на благословенній українській землі, яка зростила у його серці любов до пісні, до правди і до свого народу.
Його вчителями були відомі кобзарі Євген Адамцевич та Федір Співак. Крім бандури, він майстерно грав на гітарі, мандоліні, сопілці та гармошці. Він був глибоко віруючою людиною, для якої пісня ставала молитвою, а служіння народній традиції — служінням Богові. Він був носієм живої традиції кобзарства — тієї, що передається не з нот, а з душі в душу. Його спів був молитвою, його слово — правдою, його бандура — голосом України.
У його піснях звучала історія — козацька слава, народний біль, боротьба і надія. Він не шукав слави, але став голосом пам’яті. Не прагнув визнання, але залишив по собі глибокий духовний слід.
Молимось, щоб Господь упокоїв його душу в оселях праведних, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне.
Ігор МУРИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |



