Конкретно предметом гострих дискусій став внесений Кабінетом Міністрів України 13 грудня 2010 року на розгляд Верховної Ради проект Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Питання надзвичайно складне, і хоч влада сама запрошує громадян до його обговорення, але перше, що дивує — похапливість, з якою проштовхується ця реформа. Адже новий закон, в разі його ухвалення, має набути чинності уже з 1 січня цього року, тобто заднім числом. Все буде перераховане, перероблене , починаючи з цього року. Громадське обговорення у формі «круглого столу» пройшло на тому тижні і в Чернігові. Законопроект, тобто основні положення пенсійної реформи, представляли начальник обласного управління Пенсійного фонду Петро Кулініч і його заступники. Вони наголосили, що положення законопроекту— це лише пропозиції для обговорення, а не готові рішення.
А що, власне, спонукає до проведення пенсійної реформи в Україні? Дуже неблагополучна ситуація з демографією, трудовими ресурсами, системою пенсійного забезпечення, її бідністю. Витрати на пенсії в країні становлять 16,2 відсотка валового внутрішнього продукту, що набагато більше, ніж у більшості країн Європи. Пенсійні внески у нас становлять аж 35 відсотків відрахувань (самих працівників і організацій), що теж набагато вище, ніж в Європі. І все одно, цих коштів не вистачає, існує величезний дефіцит бюджету Пенсійного Фонду України: за 2010 рік, до речі, попри запевнення влади, що дефіциту не буде, він склад 23 мільярди гривень. Саме стільки довелося перерахувати у ПФ з Державного бюджету України. Це при тому, що у нас не просто мізерні пенсії, порівняно з розвинутими країнами, а навіть за нашими мірками: досить сказати, що третина (!) пенсіонерів країни отримують пенсії, менші, ніж тисяча гривень, а це ледве перевищує мінімум зарплат і пенсій.
Де ж вихід, що ж саме пропонується, які основні позиції реформи? Найбільш принципові моменти — вік виходу на пенсію, система нарахування пенсій ( необхідний трудовий стаж, спецпенсії, пільги ), розміри пенсій.
Сколихнула суспільство ідея збільшення пенсійного віку. Жінкам законопроект передбачає вихід на пенсію (якщо це звичайна, не пільгова) у 60 років. Причому, перехід має відбутися вже не протягом 10-ти років, як говорилося раніше, а 5-ти. Тобто кожні півроку пенсійний вік збільшуватиметься теж на півроку, щороку — на рік. Чоловікам, у яких в Україні тривалість життя набагато менша, ніж у жінок і у яких пенсійний вік і так 60 років, його не збільшують, окрім держслужбовців: їм заплановано вихід на пенсію у 62.
Щодо системи нарахування пенсій, то тут принципові зміни —збільшення трудового стажу, потрібного для нарахування пенсій, одразу на 10 років, тобто до 30 у жінок і до 35 у чоловіків. Також значно обрізаються пільги численним категоріям людей, яким пенсія призначається не на загальних підставах, а за спеціальними законами : це військові, працівники правоохоронних органів, науковці, чорнобильці і т.д.
Щодо розмірів пенсій, то зараз існує величезний розрив, коли мінімальні пенсії в десятки разів менші від максимальних, тих, що отримують деякі дуже високозабезпечені пенсіонери — депутати, урядовці, військові, прокурори, судді. От і пропонується, аби найвища пенсія була не більшою, як 12 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Що ж, здавалося б, ділові, серйозні пропозиції, які мають поліпшити пенсійне забезпечення людей, пом’якшити наслідки демографічної ситуації, невеселий прогноз якої відомий вже зараз. Однак, все не так просто, що й засвідчив цей «круглий стіл»,
Найбільше збурення, звичайно, викликав намір підвищити пенсійний вік. Аргументи влади — пенсійний вік мусили підвищити всі колишні республіки СРСР, крім України, Росії, Білорусі та Узбекистану. Порівнюється наш пенсійний вік із зарубіжним, де в багатьох країнах він вищий. Втім, це не дуже діє. Люди і в більшості переконані, що наша влада, збільшуючи пенсійний вік, просто виконує вимогу Міжнародного валютного фонду, необхідну для отримання величезних кредитів. Влада це заперечує, та й МВФ, начебто, не ставить такої категоричної вимоги. Просто наполягає на «збалансованості й бездефіцитності» нашого бюджету для надання кредитів.
А як уже його «балансує» влада, то справа самої держави. Натомість на обговоренні було поставлено дуже гостре запитання. Яка основна мотивація влади для підвищення пенсійного віку? Нестача робочих рук в державі. Добре, але як ув`язати це з ситуацією, коли в цій же країні мільйонів зо два людей безробітних, а ще ж кілька мільйонів українців виїхали на заробітки за кордон.
Не меш гостру критику викликав і другий момент — пропонована система нарахування пенсій. Учасники дискусії одразу ж згадали положення Конституції України, згідно з яким не можна ухвалювати закони, Укази, постанови, інші нормативні акти держави, які погіршують соціальний захист людей, порівняно з існуючим. Звичайно, в законопроектів чітко сказано, що всі нововведення по нарахуванню пенсій стосуються лише нових пенсіонерів. Тобто, ті, хто вже на пенсії, можуть не хвилюватися: їм перерахунків у гірший бік не буде, пенсія не зменшиться. Але цього недостатньо. Річ у тім, що багатьом новим пенсіонерам за новою системою пенсія буде нарахована меншою, ніж за старими правилами. Причому, йдеться не про обмеження величезних нинішніх пенсій, а про малозабезпечених людей з невисокими пенсіями. Це ж саме і про підвищення трудового стажу. Спробуй-но жінці у 50 з лишком років десь знайти роботу ще на 10 років, коли й багато молодих без роботи.
Щодо нерівності в пенсіях, то в цілому такі обмеження сприйнято позитивно, причому, люди дивуються, чому їх не було введено давно. Та навіть і ці нововведення якісь половинчасті. Якщо вже говорити про зарубіжний досвід, то в Європі практикуються різниця між найбільшими і найменшими пенсіями, як правило, не більш як у 4 рази. У нас же пропонується чомусь у 12 разів. Чому хоча б не у 6—8?
Загалом же, з дискусії склалося враження, що вся оця пенсійна реформа в запропонованому вигляді, всі ці потуги влади якось збалансувати пенсійний бюджет нагадують байку про латану свиту, коли відрізують полу, аби залатати рукав, а потім рукав для латання поли. Бо учасники дискусії вказували й зовсім інші джерела пенсійного забезпечення людей. І, хоч не хоч, перейшли до економічних і політичних тем.
Відомо, що відрахування, тобто податки до системи соціального страхування, на майбутні пенсії у нас платяться із заробітків працюючих, фондів зарплати їхніх організацій. Але які будуть ці відрахування, коли у нас зарплата в собівартості продукції становить мізерну частку — 7 %, в той час, як по Європі — 30 %. Та ще й величезна частика економіки у тіні, не платить податків.
Представник обласної профспілки працівників агропрому справедливо обурився почутими цифрами, коли заводи, сільгосппідприємства платять більш як по 400 гривень податків на працюючого за місяць, а багато підприємців, приватний бізнес — менше 10 гривень. Чому? Бо більшу частину зарплати виплачують нелегально, не обліковано й без податків, тобто «в конвертах».
Петро АНТОНЕНКО
Повністю статтю читайте в газеті "Сіверщина" за 27 січня
В центрі уваги українського суспільства, й так збуреного так званими «реформами» нинішньої влади, опинився проект пенсійної реформи. Питання надзвичайної ваги, адже у нас мало не половина дорослого населення — пенсіонери. 
