Пенсійне посвідчення моєї бабусі

Як би це сказати більш пристойно, ніж насправді крутиться на язиці…

Це - пенсійне посвідчення моєї бабці (по матері) - МАТІОС ГАФІІ ІЛЛІВНИ. По- сільському - ЇЛАШИХИ. 1911 року народження. Колгоспниці колгоспу Кірова Путильського району Чернівецької області. Пенсію їй призначили в 1967. Її Середньомісячний заробіток в колгоспі складав 4 руб. 87 коп. Пенсія - 12 рублів.

Я цих 12 рублів з дитинства запамʼятала, як «отченаш». (Сьогодні знайшлося підтвердження).

Гумові чоботи в той час коштували 6 руб. 1 кг воловини - 3. Кілограм цукерок - 3-7 руб. Варена ковбаса (ліверна) - 2.90. Ситцева сукня - 3 руб.

Бабця ще платила з пенсії податок на хату, за електрику, за радіоточку, навіть памʼятаю якусь одноразову плату у не зрозумілий мені тоді «фонд миру».

У діда-колгоспника (1906 р.н.) пенсія була набагато менша через інвалідність: дід з дитинства залишився без ока, а «визволителі» в 1943, коли брали «западенців» у куфайках і без зброї воювати з німцями, пальцем вибили дідові штучне око, привезене ще «за Румунії» сільським лікарем-євреєм Корганом із Ясс. Хотіли перевірити, чи справді він невидющий.

Дід Власій подякував світові у 1991, бабця - 1997.
Як вони ще склали на ощадкнижку недоторканні 800 рублів «на требу» (тобто на похорони для обох) - я не знаю дотепер! Помагала, очевидно, корова, свиня, кури, город. Одягу майже не купували: були вельми ощадливі і акуратні.

…Вони так і не дізналися, що їхні заощадження пропали: діти після смерті батька поклали у руки матері свої гроші, обдуривши її, що без неї, по «блату» забрали гроші з пошти.

…В чернівецькому архіві я знайшла протокол колгоспних зборів с. Розтоки за 1950 рік. Там синім по білому написано, що мої дід з бабою здали до колгоспу КОНЯ, ВІЗ, ТЕЛИЦЮ, багато ҐРУНТІВ, залізний ланцюг, насінні барабулі і ще дрібніші речі, які не обліковувалися через їхню малу вартість. Я від діда з бабцею знаю, що конкретно означало те слово ґрунти: Улога, Черешнів, Яма, Горбичок під Борсуківкою.

…Бабуся до смерті мала надію, що колись таки будуть ділити паї і їм віддячать за забране до колгоспу майно.
Віддячили. 12 рублями пенсії і вкраденими 800 рублями «з пошти».

…Я знаю, що дотепер не тільки на Буковині ще водиться рідкісна порода ЖДУНІВ, в яких залишаються мУльки в голові…
Якщо і ви знаєте таких, покажіть їм пенсійну книжку моєї бабусі, яка народила 18 і виростила 6 дітей, яку в тодішніх газетах називали з дідом «фундаторами колгоспу», а потім його, діда, - бригадира колгоспної будівельної бригади брали на МГБ, трощачи пальці у дверях. Так, задля профілактики. Бо тими місцями у горах, де дід будував, до 1954 р. ходила «партизанка». І дід з бабцею, звичайно, багато чого і кого знали. А ще більше з собою забрали в могили. Але і я знаю: вони нікого не продали, не вкрали і не обмовили.

…Подеколи такі знання діють краще, ніж ліки.
Часи завжди страшні. Лиш кожен час по-своєму.

Марія МАТІОС