Патріарх Філарет покаяння не просив

У зв‘язку з ухваленням на Архієрейському Соборі РПЦ в Москві 30 листопада 2017 р. рішення, яке може бути підставою для неправильних висновків щодо змісту та мотивів звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від 16 листопада 2017 р. до Патріарха Московського Кирила і єпископату РПЦ, з благословення Святійшого Патріарха Філарета Прес-центр Київської Патріархії повідомляє наступне.

Через посередництво Першоієрарха РПЦЗ (МП) митрополита Іларіона (Капрала) нещодавно Московська Патріархія висловила бажання вступити в діалог з Патріархом Філаретом. Безпосереднім предметом діалогу малося на увазі подолання всього комплексу проблем, які перешкоджають нормальному церковному спілкуванню між РПЦ і УПЦ КП, як це має бути між Помісними Церквами.

Головною перешкодою для РПЦ є її власні рішення щодо «зняття сану» (1992 р.) та «анафематствування» (1997 р.), які Московський Патріархат безпідставно і неканонічно застосував до Патріарха Філарета. Тому першим кроком для встановлення відносин між двома Помісними Церквами мало стати рішення Архієрейського Собору РПЦ про «визнання небувшими» вказаних рішень щодо Патріарха Філарета - так само, яке це раніше було зроблено РПЦ задля діалогу з РПЦЗ та із старообрядцями (визання небувшими анафем на старі обряди).

Наслідком такого рішення мало стати створення передумов для визнання Російською Церквою автокефалії Помісної Української Православної Церкви і об‘єднання українського православ‘я навколо Київського Патріаршого Престолу - що є і завжди було єдиною кінечною метою діалогу УПЦ КП з Московським Патріархатом.

Враховуючи цю позицію та бажаючи виявити добру волю, Патріарх Філарет на прохання, висловлене від імені та за дорученням Патріарха Кирила, надіслав до нього лист, який публікується в копії. В цьому листі були враховані побажання з боку Московського Патріархату «обійти гострі кути» для того, щоби обидві сторони мали можливість у діалозі «зберегти лице».

Слід зазначити, що у листі не йдеться про «прохання» Патріарха Філарета - він «закликає» своїх адресатів визнати від початку не дійсними ті рішення, які Московському Патріархату заважають відновити молитовну єдність з Помісною УПЦ - Київським Патріархатом.

Після такого рішення Патріарх Філарет висловлює сподівання на рішення РПЦ визнати автокефалію УПЦ.

Пам‘ятаючи про те, що Христос заповідає шукати примирення з тими, хто ворогує проти тебе, і просити прощення за власні гріхи (що робить і кожен священнослужитель під час Літургії, звертаючись за вказаною у листі формулою до співслужителів і до мирян) - Патріарх Філарет звернувся зі словами про прощення, щоби особисті образи (які є, зокрема, щодо Патріарха Філарета у низки ієрархів Московського Патріархату) не стояли на перешкоді діалогу. Так само він звістив про те, що і особисто прощає тих, хто його ображав і не тримає на них гніву. Адже «прощаємо і просимо прощення» - дієва формула примирення, яка не раз довела свою відповідність.

Що ж стосується тих «провин», які приписуються Патріарху Філарету Московським Патріархатом, зокрема «провини розколу», то Патріарх Філарет ніколи не визнавав, не визнає і не буде визнавати себе у них винним - а тому не має підстави в цьому каятися. Навпаки, провина розділення Православ‘я в Україні лежить на організаторах так званого «Харківського собору», які повинні були би визнати це і покаятися у вчиненому порушенні церковних канонів.

Попри все у Київському Патріархаті вітають бажання з боку Московського Патріархату вести діалог. Однак метою такого діалогу не може бути ані «покаяння» перед РПЦ, ані адміністративне приєднання до неї у будь-якій формі. Єдиною кінцевою метою такого діалогу УПЦ КП бачить виключно визнання автокефалії Помісної УПЦ, Київського Патріархату, та об‘єднання українського православ‘я.

Тому Священний Синод УПЦ КП на найближчому засіданні розгляне бажання РПЦ вести діалог та ухвалить відповідне рішення.