Пам'ять обіч засніженої дороги

Село Горбів. 1907 року тут народився Микола Скуба. В дорослому житті він став поетом. А до моменту розстрілу в жовтні 1937 року, під час великого нищення Українського Відродження, встиг отримати вищу освіту, відслужити в "РККА", попрацювати в літературних виданнях та надрукувати 4 збірки віршів. Ще одна- "Сопілка" готувалась до друку 1937. Але земляка схопили совіцькі кати- виродки і не дали завершити.

Так, більшість поезій селянсько - пролетарського автора присвячувались уславленню " нового та справедливого" суспільства, непохитній вірі в "перемогу комунізму" на Землі, "героям, що боролись за світле майбутнє", як то партизанів чи червоноармійців, що воювали в загонах під очільництвом Т.Черняка, Н.Боженка, М.Щорса....
Була у автора й суто громадянська лірика. От тільки захоплення перспективою швидкої побудови у " країні рад" суспільства " без бідних та багатих" у творчості молодого сіверця переважала над іншими темами.

На жаль, Микола, як і його колеги, не усвідомлював, що кремлівські вожді з московії, що агресивними війнами 1917- 1918 років окупували Україну разом з маріонетками в Києві ніколи не збирались жити насолодою від солодких пісень національного літераторства, спокійно лягаючи в ліжко під його колискові.

Особливо їх дратувала освіченість молодих авторів, свіжий розум та закоханість в українську мову!

Обіч засніженої дороги, яка прямує від козацького Новгорода-Сіверського на Мазепинську Дігтярівку, стоїть капличка з великим хрестом на куполі. Кілька років тому її побудував на краю батьківського обійстя син розстріляного поета Валентин Скуба, який мешкає на московії.

Борис ДОМОЦЬКИЙ