Останнє слово Надії Савченко в російському суді

Українська громадянка, народний депутат України Надія Савченко, обвинувачена в Росії в причетності до загибелі російських журналістів на Донбасі, оголосила сухе голодування після того, як у четвер, 3 березня, російській суд раптово зламав свій власний графік і замість останнього слова Надії оголосив перерву до 9 березня.

Однак на публічній сторінці Надії Савченко у фейсбуці з’явився текст її «Останнього слова», з яким вона, як очікується, має намір виступити у російському суді вже 9 березня.

-- Я не визнаю ні вини, ні вироку, ні російського суду. У разі обвинувачувального вироку – апеляції не буде. Я хочу, щоб весь цивілізований, демократичний світ зрозумів, що Росія – це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, в якій плюють на права людини і міжнародне право.

Абсурдною є ситуація, коли ті, хто викрадає людей – піддає їх тортурам, потім ще й роблять вигляд, що мають право їх судити. Про який справедливий суд тут може бути мова? В Росії суду і слідства немає! Тут є фарс лялькових маріонеток Кремля і я вважаю абсолютно зайвим витрачати час свого життя на те, щоб брати в ньому участь!

Тому апеляції не буде, а буде наступне: після вироку я продовжу голодовку ще на десять днів, доки вирок не вступить в силу і це, незалежно від перекладу вироку українською мовою, бо перекладом вони вміють довго час тягнути. Через десять днів я оголошу суху голодовку і тоді, в Росії є не більше десяти днів, щоб повернути мене в Україну, звідки викрали! І мене не хвилює, яким чином вони будуть це обґрунтовувати. Я чула про досить непогані здібності Петра Олексійовича Порошенка в дипломатії. Ну що ж, я сподіваюсь, що його дипломатичних здібностей вистачить на те, щоб в Росії домовитись з одним ідіотом... Адже він обіцяв моїй матері, що ще на травневі свята 2015 року я буду вдома.

І поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати і Росія мене все одно поверне в Україну живою чи мертвою! Але поверне!

І всі ці десять днів під воротами СІЗО буде день і ніч стояти моя сестра і буде чекати – випустять чи винесуть мене. Якщо ви її посадите – на її місце приїде і стане моя мати, їй 77 років. Ви і її посадите? Тоді на її місце стане моя подруга, мій друг, а за ними українець за українцем! І запам’ятайте – всіх вам сюди не запихнути! А поки мої співвітчизники будуть стояти, прості, чесні і порядні росіяни з навколишніх хат почнуть їм приносити гарячий чай, бутерброди і теплі ковдри, бо кожен з них розуміє, що на моєму місці може опинитися дитина кожного з них в цій в’язниці народів під назвою Росія!

А отак починаються Майдани! А воно вам потрібно?! Ви ж боїтеся цього як вогню! Тому Кремлю краще повернути мене в Україну якнайшвидше і живою!

А всьому світу із демократичними цінностями краще вчасно усвідомити уроки історії і згадати, що свого часу Європа була толерантною з Гітлером, Америка не була досить рішучою і це призвело до Другої світової війни. Путін – це тиран з імперським замахом і комплексами Наполеона і Гітлера разом взятих. А ведмідь людяної мови не розуміє, він розуміє тільки мову сили. Тому, якщо ми не станемо більш рішучими і не визначимо вчасно вірні пріоритети, то будемо скоро мати Третю світову війну.

Я тепер, вже як політик, більше не подам руки Росії на політичній арені. Дуже не з руки подавати руки тому, хто тримав тебе в наручниках, а твій народ – в кайданах. Але приймаючи кожне своє політичне рішення, я завжди буду думати, як воно аукнеться на простому народові, як України так і Росії. Бо в Росії, не дивлячись ні на що, все ж є багато чесних, порядних, добрих і нещасних людей.