Олександр Волощук -- з Кабардино- Балкарії
Мандрівник і спецкор "Сіверщини" Олександр Волощук передає з Кабардино- Балкарії:"
3-го вересня я приїхав у П'ятигорськ, де зустрівся з Ніною Григорівною Кузьменко - племінницею Міграна Хачикяна, автора одного з листів з 1941-го року (пошуковою роботою по цій темі я займався під час минулорічної подорожі). Наступного дня в П'ятигорську зустрів з поїзда свого київського друга Віталія Сторожука ми разом вирушили на Ельбрус.
Для Віталія це було перше сходження на найвищу вершину Європи, для мене - ювілейне, п'яте (і четверте за останній місяць). Але підкорення Ельбрусу цього разу далося непросто. Спочатку було важко знайти для мого друга необхідне спорядження (його вага 115 кг, а розмір ноги - 48-й). Потім нам дошкуляла погода - упродовж кількох днів тривала завірюха. Але 13 вересня ми таки досягли мети - зійшли на західну вершину Ельбрусу (5642 м над рівнем моря).
Компанію нам склала відважна альпіністка з Інгушетії Лейла Албогачева. При спуску з Ельбрусу (з ряду причин спускалися ми вже вночі) мало не сталося нещастя - потрапивши на крижану ділянку, Віталій впав і поїхав униз, в напрямку льодовика. На щастя, йому вдалося загальмувати і не потрапити до льодовикових тріщин...
Після чергового сходження на Ельбрус (цікаво, що п'яте сходження на вершину я здійснив на ювілейний, 100-й день мандрівки) я кілька днів провів у місті Тирниаузи (адміністративний центр Балкарії), мешкаючи в місцевому православному приході Святого Георгія.
21 вересня вирушаю за маршрутом Тирниауз - Армавір - Майкоп - південна Адигея - селище Гузеріпль. З Гузеріпля планую пройти приблизно 60 км пішки по гірських лісових стежках, щоб вийти на берег Чорного моря в районы Сочі. Там на мене вже чекають, запланована моя лекція в місцевому Центрі дитячо-юнацького туризму. Можливо, зустрінусь з керівництвом української громади Сочі. Потім вирушу в Абхазію. Орієнтовний час повернення у Чернігів - середина жовтня".
3-го вересня я приїхав у П'ятигорськ, де зустрівся з Ніною Григорівною Кузьменко - племінницею Міграна Хачикяна, автора одного з листів з 1941-го року (пошуковою роботою по цій темі я займався під час минулорічної подорожі). Наступного дня в П'ятигорську зустрів з поїзда свого київського друга Віталія Сторожука ми разом вирушили на Ельбрус.
Для Віталія це було перше сходження на найвищу вершину Європи, для мене - ювілейне, п'яте (і четверте за останній місяць). Але підкорення Ельбрусу цього разу далося непросто. Спочатку було важко знайти для мого друга необхідне спорядження (його вага 115 кг, а розмір ноги - 48-й). Потім нам дошкуляла погода - упродовж кількох днів тривала завірюха. Але 13 вересня ми таки досягли мети - зійшли на західну вершину Ельбрусу (5642 м над рівнем моря).
Компанію нам склала відважна альпіністка з Інгушетії Лейла Албогачева. При спуску з Ельбрусу (з ряду причин спускалися ми вже вночі) мало не сталося нещастя - потрапивши на крижану ділянку, Віталій впав і поїхав униз, в напрямку льодовика. На щастя, йому вдалося загальмувати і не потрапити до льодовикових тріщин...
Після чергового сходження на Ельбрус (цікаво, що п'яте сходження на вершину я здійснив на ювілейний, 100-й день мандрівки) я кілька днів провів у місті Тирниаузи (адміністративний центр Балкарії), мешкаючи в місцевому православному приході Святого Георгія.
21 вересня вирушаю за маршрутом Тирниауз - Армавір - Майкоп - південна Адигея - селище Гузеріпль. З Гузеріпля планую пройти приблизно 60 км пішки по гірських лісових стежках, щоб вийти на берег Чорного моря в районы Сочі. Там на мене вже чекають, запланована моя лекція в місцевому Центрі дитячо-юнацького туризму. Можливо, зустрінусь з керівництвом української громади Сочі. Потім вирушу в Абхазію. Орієнтовний час повернення у Чернігів - середина жовтня".
Читайте також |
Коментарі (0) |