Одинокий дід з пасікою

Найпопулярніший тип мешканця сірої зони - "одиночний дід на велосипеді, з пасікою".

Сидимо замасковані, позаду нас періодично розриваються снаряди, попереду - міни, зліва - касети.
Аж раптом їде. Спиняється, вітається, закурює.

Велосипед його ми перетягуємо в тінь, і починаємо розмову. Немає у нас спішної роботи, а цей Робінзон Крузо, котрий живе посеред безлюддя фронту - спраглий до розмов.

"Тут уже дев'ятий год война і не знаєш, коли вона кончиться. Первий раз в четирнадцатом году попали под обстрєл. Це як підбили зенітку деенеровську.З Валіком тоді, оте он поле дальнєє.Ми косили пшеницю, аж раптом "Уоррррр". Хлопці вискакують. "Глушитє!". Ніфіга не поняв...

Два "Урагани" - як сипанули, йолки-палки, ужас, да. І непонятно, шо воно - ні знаков разлічія, нічого. Стали на полі в подсолнухах - по сорок зарядов пошло на Попасную...

Я кажу - Валік, наверноє, пора нам тікати. Я заводжу МТЗ восьмидесятий, а він комбайн "Ніва". Так вони по нас почали шурувать трасерами.. Дивлюся, йолки-палки, я там вже під руль заліз отак. Девятую, йолки-палки, і попер. Приїзжаю, а тут каже у нас тоже весело. Отако повзали..."

Дід їде далі (ні, ми не прощалися), наостанок я прошу сфотографувати його руки.

Ігор ЛУЦЕНКО