Нічне побоїще в Києві: Луценко у реанімації

Нічне протистояння майданівців з "орлами Захарченка" - "беркутівцями" завершилося побоїщем т а коридором ганьби для спецпризначенців.

Біля заблокованих автобусів з "беркутівцями", які перед тим били мирних людей під Києво- Святошинським судом, зібралися біля тисячі мітингувальників. Щоб зупинити підмогу для заблокованих, люди перекрили проспект Перемоги. На прилеглих вулицях чекали команди 8 автобусів з військами.

Люди вимагали героїчних бійців відкрити свої обличчя, щоб потім можна було визначити: якщо хто не винен - нічого й не буде, але винних можна буде встановити і судити законним судом. Бійці боялися відкрити свої личика...А Руслана все закликала бути мирними.
Юрій Луценко з дружиною увійшов до салону автобусу під Святошинським РВВС та переконував "беркутівців" виконати вимоги людей. Розмова тривала близько години. Луценко спробував закликати силовиків не виконувати злочинні накази. А його дружина хотіла, що бійці "Беркуту" представилися. Коли Луценко вийшов на вулицю, хтось почав розгойдувати один із автобусів. У відповідь бійці "Беркуту" вискочили та накинулися на людей, які стояли поряд. Луценко намагався зупинити "беркутівців", але отримав кілька ударів кийком по голові.

Ото треба було робити реформу міліції!

Зрештою було досягнуто домовленості і бійці скидали шоломи та знімали маски, а люди створили "живий коридор", яким "беркутівці" під вигуки "Ганьба!" відійшли від автобусів до приміщення Святошинського РВ. Схоже, їх шокувало, що їх не били...
Ігор Луценко (не плутати з Юрієм Луценком - це різні люди) написав: "Усіх міліцонерів, котрі вчинили побиття під судом, було перефотографовано. Усіх їх було змушено відкрити свої обличчя. Усіх їх, під охороною активістів, було спроваджено цілими і неушкодженими через "коридор" ганьби, від автобусів – до РУВС. Через місяць, через рік або навіть через двадцять – ті з них, чию вину буде встановлено справедливим судом, ОБОВ"ЯЗКОВО будуть відповідати за те, що сталося під Святошинським судом.

Мабуть, вони очікували, що їх битиме натовп, і, ймовірно, для них було шоком, що майже усі хотіли лише одного – примусити їх дивитися людям у очі, знявши маски. Не всі зняли шоломи, але маски зняли всі – а ті, хто зняли шоломи, тих випускали з автобусів першими, тих взагалі не чіпали й пальцем.

Один справді заплакав, коли йшов до РУВС. Я не знаю, яка була природа його сліз, але я бачив, що беркутівці отримали дуже сильний моральний урок, набагато сильніше, ніж удар кийком по голові".