Нетолерантний сучасник
Скандал із Гайтаною на слуху — а чи не було у вас аналогії з Шевченковою Катериною, з отим «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!»? А тут навіть із неграми… Розмова про захоплення українських підприємств, ба, навіть футболу неукраїнцями — і тут же Тарасове: «Степи мої запродані жидові, німоті, сини мої на чужині, на чужій роботі». Як ви думаєте, кому б присвятив Шевченко ці поезії зараз? Коломойському, Пінчуку, Суркісу, Ахметову?
Що й казати, Тараса Шевченка неможливо назвати толерантним чоловіком — у наш час ніхто б його творів не видав, а
обізвали б расистом, націоналістом і ще якимось «істом». Та й важко уявити, щоб Тарас, на догоду Європі, наприклад, закликав терпляче ставитися до мужоложців, на чому доконечно зараз звихнулися старі демократії.
А що б цей незламний чоловік понаписував про владу, якщо навіть царицю не пошкодував: «Мов опеньок засушений… Ще й на лихо сердешнєє хита головою». Уявімо його поезії про міністра Табачника, якщо він про якогось урядника Табашникова писав — мовляв, як побачите, то плюньте йому в морду…
«Во дні фельдфебеля-царя капрал Гаврилович Безрукий та унтер п’яний Долгорукий Украйну правили…». Це колись він так писав. А що б тепер про Президента і главу уряду? Ні, Шевченка б сьогодні явно посадили перш, ніж Тимошенко і Луценка, якщо б не була йому доля Ґонґадзе…
Тому й б’ються і сьогодні в Україні через Шевченка, а не просто сперечаються вчені мужі. Майже 200 років минуло від його народження, а й тепер — сучасник. Гарячий, аж шкварчить.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
0
