Непокаране зло повертається...
Наш обов'язок - не просто вшанувати пам'ять загиблих, але і чітко назвати тих, хто призвів до цієї жахливої катастрофи
Скільки українців загинуло під час Другої світової війни?
Навіть зараз важко підрахувати кількість жертв хоч приблизно. Точно можна сказати, що йдеться про не менш ніж 10 мільйонів вбитих.
Ще раз - мінімум десять мільйонів знищених наших предків. Просто вдумайтеся.
Ще додайте мільйони покалічених. Додайте тотальну руїну, на яку була перетворена Україна.
І все це на фоні втрат під час Першої світової війни і Війни за Незалежність (1917-1921) та організованих Москвою трьох Голодоморів - двох довоєнних (1921-22 та 1932-33) та одного післявоєнного (1946-47).
Наш обов'язок - не просто вшанувати пам'ять загиблих, але і чітко назвати тих, хто призвів до цієї жахливої катастрофи.
Без цього годі говорити ані про гідне вшанування пам'яті жертв, ані про недопущення кривавого колапсу в майбутньому.
Нюрнберзький процес засудив лише одного з двох основних катів - німецький націонал-соціалізм. Про його московського союзника та партнера по розпалюванню війни - не було сказано ані слова.
Непокаране зло завжди повертається. І сьогоднішня війна, розв'язана Москвою проти України - логічний наслідок толерантності до зла та приховування правди. Кремлівська пропаганда використовує наскрізь брехливу версію Другої світової війни як один з основних інструментів своєї агресивної політики.
Але ешелонована брехня розбивається від буквально кількох слів правди. Не будемо займатися інтерпретаціями, натомість хай говорять документи.
Ось кілька цитат з доповіді голови Совєта народних комісарів СССР та народного комісара закордонних справ Молотова В.М. про зовнішню політику СССР на позачерговому засіданні п'ятої сесії Верховного Совєта СССР 31 жовтня 1939 (мовою оригіналу):
«Теперь, если говорить о великих державах Европы, Германия находится в положении государства, стремящегося к скорейшему окончанию войны и к миру, а Англия и Франция, вчера еще ратовавшие против агрессии, стоят за продолжение войны и против заключения мира...
В последнее время правящие круги Англии и Франции пытаются изобразить себя в качестве борцов за демократические права народов против гитлеризма, причем английское правительство объявило, что будто бы для него целью войны против Германии является, не больше и не меньше, как. «уничтожение гитлеризма».
Получается так, что английские, а вместе с ними и французские, сторонники войны объявили против Германии что-то вроде «идеологической войны», напоминающей старые религиозные войны... Не к этим ли временам средневековья, к временам религиозных войн, суеверий и культурного одичания тянут нас снова господствующие классы Англии и Франции? Во всяком случае, под «идеологическим» флагом теперь затеяна война еще большего масштаба и еще больших опасностей для народов Европы и всего мира. Но такого рода война не имеет для себя никакого оправдания...
Идеологию гитлеризма, как и всякую другую идеологическую систему, можно признавать или отрицать, это - дело политических взглядов. Но любой человек поймет, что идеологию нельзя уничтожить силой, нельзя покончить с нею войной.
Поэтому не только бессмысленно, но и преступно вести такую войну, как война за «уничтожение гитлеризма» прикрываемая фальшивым флагом борьбы за «демократию»...
Наши отношения с Германией, как я уже сказал, улучшились коренным образом. Здесь дело развивалось по линии укрепления дружественных отношений, развития практического сотрудничества и политической поддержки Германии в ее стремлениях к миру».
Андрій ІЛЛЄНКО
Скільки українців загинуло під час Другої світової війни?
Навіть зараз важко підрахувати кількість жертв хоч приблизно. Точно можна сказати, що йдеться про не менш ніж 10 мільйонів вбитих.
Ще раз - мінімум десять мільйонів знищених наших предків. Просто вдумайтеся.
Ще додайте мільйони покалічених. Додайте тотальну руїну, на яку була перетворена Україна.
І все це на фоні втрат під час Першої світової війни і Війни за Незалежність (1917-1921) та організованих Москвою трьох Голодоморів - двох довоєнних (1921-22 та 1932-33) та одного післявоєнного (1946-47).
Наш обов'язок - не просто вшанувати пам'ять загиблих, але і чітко назвати тих, хто призвів до цієї жахливої катастрофи.
Без цього годі говорити ані про гідне вшанування пам'яті жертв, ані про недопущення кривавого колапсу в майбутньому.
Нюрнберзький процес засудив лише одного з двох основних катів - німецький націонал-соціалізм. Про його московського союзника та партнера по розпалюванню війни - не було сказано ані слова.
Непокаране зло завжди повертається. І сьогоднішня війна, розв'язана Москвою проти України - логічний наслідок толерантності до зла та приховування правди. Кремлівська пропаганда використовує наскрізь брехливу версію Другої світової війни як один з основних інструментів своєї агресивної політики.
Але ешелонована брехня розбивається від буквально кількох слів правди. Не будемо займатися інтерпретаціями, натомість хай говорять документи.
Ось кілька цитат з доповіді голови Совєта народних комісарів СССР та народного комісара закордонних справ Молотова В.М. про зовнішню політику СССР на позачерговому засіданні п'ятої сесії Верховного Совєта СССР 31 жовтня 1939 (мовою оригіналу):
«Теперь, если говорить о великих державах Европы, Германия находится в положении государства, стремящегося к скорейшему окончанию войны и к миру, а Англия и Франция, вчера еще ратовавшие против агрессии, стоят за продолжение войны и против заключения мира...
В последнее время правящие круги Англии и Франции пытаются изобразить себя в качестве борцов за демократические права народов против гитлеризма, причем английское правительство объявило, что будто бы для него целью войны против Германии является, не больше и не меньше, как. «уничтожение гитлеризма».
Получается так, что английские, а вместе с ними и французские, сторонники войны объявили против Германии что-то вроде «идеологической войны», напоминающей старые религиозные войны... Не к этим ли временам средневековья, к временам религиозных войн, суеверий и культурного одичания тянут нас снова господствующие классы Англии и Франции? Во всяком случае, под «идеологическим» флагом теперь затеяна война еще большего масштаба и еще больших опасностей для народов Европы и всего мира. Но такого рода война не имеет для себя никакого оправдания...
Идеологию гитлеризма, как и всякую другую идеологическую систему, можно признавать или отрицать, это - дело политических взглядов. Но любой человек поймет, что идеологию нельзя уничтожить силой, нельзя покончить с нею войной.
Поэтому не только бессмысленно, но и преступно вести такую войну, как война за «уничтожение гитлеризма» прикрываемая фальшивым флагом борьбы за «демократию»...
Наши отношения с Германией, как я уже сказал, улучшились коренным образом. Здесь дело развивалось по линии укрепления дружественных отношений, развития практического сотрудничества и политической поддержки Германии в ее стремлениях к миру».
Андрій ІЛЛЄНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |