Нема чого ставати на лапки і перед Заходом
Українці частенько стають на задні лапки перед Заходом, як раніше ставали перед Москвою. Але треба мати, амбіції, розум і волю захищати себе
Думаю, що визнання ВВС своєї статті про Порошенка, який нібито заплатив 400 тисяч, як мінімум, за можливість сфотографуватися з Трампом, може допомогти зробити кілька висновків.
1. Я про це написав зразу після виходу цієї публікації. Нема в світі більше медійних ікон, на які варто молитися. Неправду можуть написати всі. В тому числі і ВВС, яка порушила власні стандарти. У тій статті було посилання на два анонімні джерела. І все. Жодних документів. Так само чинять мейнстрімівські медіа у США з Трампом: озвучують якусь дурню з посиланням на анонімні джерела. Я про це писав не раз. Тож, посилатися на умовний Нью-Йорк Таймс треба обережно, не як на істину в останній інстанції, а як на джерело, яке теж може бути заангажованим.
2. Українці частенько стають на задні лапки перед Заходом, як раніше ставали перед Москвою. Але треба мати, амбіції, розум і волю захищати себе. Захід, попри всі його недоліки, значно чутливіший до аргументів, ніж Росія. Тому не варто боятися їх озвучувати. Порошенко не злякався цього і змусив корпорацію ВВС визнати свій прокол. Добре поінформовані люди кажуть, що йому пропонувалося зробити це в кулуарах. Він відмовився: тільки гласно. Вони змушені були погодитися.
3. Для нашої журналістики це теж урок. У нас стало доблестю замочити когось із влади. Навіть якщо ти збрехав - ти крутий. Коли я написав статтю з критикою ВВС, то один колега сказав мені, що я відмазую владу. Думаю, що це збочена логіка. Набрехати щось про владу - це нормально. А сказати, що це брехня - це відмазувати владу.
Звісно, ці моменти не стосуються реальних розслідувань. Якщо є факти зловживань, то вони мусять бути оприлюднені. Хоча мене особисто не влаштовують у розслідуваннях емоційні прив'язки. Зокрема, у давньому розслідуванні про офшори наполегливе проведення паралелі з Іловайськом. Себто юристи Порошенка відкривали офшори тоді, коли відбувалася Іловайська бойня. Це все-таки дві різні події, які випадково співпали у часі.
В останньому розслідуванні щодо «Укроборонпрому» так само Порошенко штучно прив'язувався до події шляхом наполегливого згадування його імені. При тому доказів його співучасті не було наведено жодних.
Це не означає, що ім'я президента взагалі не можна згадувати. Все ж таки оборудки проводилися людьми з його команди. Але це вже питання балансу і почуття міри. Бо так само можна главу держави зробити відповідальним за все на світі в цій країні.
Юрій ЛУКАНОВ
Думаю, що визнання ВВС своєї статті про Порошенка, який нібито заплатив 400 тисяч, як мінімум, за можливість сфотографуватися з Трампом, може допомогти зробити кілька висновків.
1. Я про це написав зразу після виходу цієї публікації. Нема в світі більше медійних ікон, на які варто молитися. Неправду можуть написати всі. В тому числі і ВВС, яка порушила власні стандарти. У тій статті було посилання на два анонімні джерела. І все. Жодних документів. Так само чинять мейнстрімівські медіа у США з Трампом: озвучують якусь дурню з посиланням на анонімні джерела. Я про це писав не раз. Тож, посилатися на умовний Нью-Йорк Таймс треба обережно, не як на істину в останній інстанції, а як на джерело, яке теж може бути заангажованим.
2. Українці частенько стають на задні лапки перед Заходом, як раніше ставали перед Москвою. Але треба мати, амбіції, розум і волю захищати себе. Захід, попри всі його недоліки, значно чутливіший до аргументів, ніж Росія. Тому не варто боятися їх озвучувати. Порошенко не злякався цього і змусив корпорацію ВВС визнати свій прокол. Добре поінформовані люди кажуть, що йому пропонувалося зробити це в кулуарах. Він відмовився: тільки гласно. Вони змушені були погодитися.
3. Для нашої журналістики це теж урок. У нас стало доблестю замочити когось із влади. Навіть якщо ти збрехав - ти крутий. Коли я написав статтю з критикою ВВС, то один колега сказав мені, що я відмазую владу. Думаю, що це збочена логіка. Набрехати щось про владу - це нормально. А сказати, що це брехня - це відмазувати владу.
Звісно, ці моменти не стосуються реальних розслідувань. Якщо є факти зловживань, то вони мусять бути оприлюднені. Хоча мене особисто не влаштовують у розслідуваннях емоційні прив'язки. Зокрема, у давньому розслідуванні про офшори наполегливе проведення паралелі з Іловайськом. Себто юристи Порошенка відкривали офшори тоді, коли відбувалася Іловайська бойня. Це все-таки дві різні події, які випадково співпали у часі.
В останньому розслідуванні щодо «Укроборонпрому» так само Порошенко штучно прив'язувався до події шляхом наполегливого згадування його імені. При тому доказів його співучасті не було наведено жодних.
Це не означає, що ім'я президента взагалі не можна згадувати. Все ж таки оборудки проводилися людьми з його команди. Але це вже питання балансу і почуття міри. Бо так само можна главу держави зробити відповідальним за все на світі в цій країні.
Юрій ЛУКАНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |