Не зачиняйтесь від щастя!
Традиція ходити по хатах і щедрувати увечері 13 січня, дякувати Богові, збереглася до нашого часу. Але прагматизм епохи наклав свій відбиток і на неї. Наприклад, не всі господарі радо вітають щедрувальників. Дехто навіть вимикає світло, щоб не знали, вдома він чи ні, і ні за що не відчинить дверей. Дехто, сховавшись у теплій хаті за високим парканом, їсть собі кутю перед телевізором. Шкода йому грошей, напевне. Але такі «щедрі» господарі навіть не задумуються, що роблять собі на збиток. Бо в чому сенс обряду?
Щедрівки — українські обрядові пісні, в яких обов’язково звучать побажання багатого врожаю, здоров’я і достатку на майбутній рік. Той, хто ходить щедрувати, — не грошей випрошує, а прославляє господарів дому і бажає їм усього найкращого в новому році. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.
Тож, зачиняючи двері перед щедрувальниками, ви нібито не хочете впускати у дім щастя.
Інший бік медалі — те, що не кожен, хто йде щедрувати, розуміє духовний сенс цієї традиції. Скільки я чула нарікань: «Прийшли якісь парубки, прогорлали невиразно «Щедрик-педрик, дайте вареник…», забрали копійки і побігли. А зранку увесь під’їзд засипаний обгортками від цукерок і апельсиновими шкірками».
Це все неприємно, але, на щастя, бувають кращі випадки. Як здивувались одного разу мої батьки, коли до хати увірвався гурт перевдягнених молодих людей. Із червоними від морозу і бурякового соку щоками, у кожухах, спідницях і яскравих хустках, із зіркою в руках. Вони заспівали довгу красиву старовинну щедрівку, побажали щастя і достатку, а мій батько, вражений від такого візиту, побіг діставати пляшку хорошого домашнього вина і різне частування.
Тож не шкодуймо один для одного ані побажань щастя, ані винагороди! Пам’ятаймо традиції! Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
Вікторія ГАВРИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |