Не може бути в Англії музею французького…
Моя позиція щодо пропаганди російської культури на терені України чітка і незмінна.
Ніхто не применшує значення для світової літератури Толстого і Достоєвського, а для музики - Чайковського і Римського-Корсакова. Хоча слід зауважити, що графа Толстого з ганьбою відлучили від церкви, Достоєвського мали розстріляти на Семеновському плацу, а нащадка козацького роду Чайок - Петра Ілліча Чайковського, як відомо, навмисно довели до самогубства.
Справа не у величі і навіть не у доробку російських митців. Попри найжорстокішу з війн - Другу Світову ніхто не применшував значення для світової культури Гете, Гейне, Баха, Бетховена або Вагнера. Але нікому в СРСР або США і в голову не могло прийти відкрити у столиці музей німецького мистецтва, або назвати театр іменем Бертольда Брехта, не зважаючи на те, що той був комуністом.
Проте, Україна держава унікальна. Тут і досі попри тисячі смертей від рук російських окупантів, артисти їздять у Москву на заробітки, а у центрі столиці України працює теарт російської драми.
На моє свідоме переконання, в Україні мають бути музеї локального, національного і зарубіжного мистецтва.
Не може бути окремо музею російського мистецтва, бо тоді повинні бути представлені й музеї інших сусідніх з Україною держав.
Але немає в Парижі музею англійського мистецтва, а у Польщі німецького. І це правильно! Те саме і з театрами.
Існування в суверенній державі музеїв і театрів сусідньої, тим більше країни-агресора, тим більше за рахунок українських платників податків, є нічим іншим, як нехтуванням національними інтересами України.
Видатні російські художники мають бути представлені в Українському національному музеї зарубіжного мистецтва або у приватних колекціях і музеях. І ніяк інакше. І в цьому є логіка.
Не раніше появи у Москві театру української драми, в нас може функціонувати театр російської.
Лише після того, як по всій Росії звучатиме українське радіо у нас натомість працюватиме російське.
Не для того мільйони українців століттями помирали за рідну землю, воюючи з країною-агресором і окупантом, щоб якась безпорадна влада за недолугістю розвивала окупантську культуру, окупантське мистецтво і російську шовіністську ідеологію.
Тільки після повернення Україні Криму і виведення гібридних російських військ з Донбасу у Києві зможуть гостролювати ті, хто виступав у окупованому українському Криму.
А до того геть, окупанти і їх приспішники, з нашої Богом даної української землі!
Євген РИБЧИНСЬКИЙ
Ніхто не применшує значення для світової літератури Толстого і Достоєвського, а для музики - Чайковського і Римського-Корсакова. Хоча слід зауважити, що графа Толстого з ганьбою відлучили від церкви, Достоєвського мали розстріляти на Семеновському плацу, а нащадка козацького роду Чайок - Петра Ілліча Чайковського, як відомо, навмисно довели до самогубства.
Справа не у величі і навіть не у доробку російських митців. Попри найжорстокішу з війн - Другу Світову ніхто не применшував значення для світової культури Гете, Гейне, Баха, Бетховена або Вагнера. Але нікому в СРСР або США і в голову не могло прийти відкрити у столиці музей німецького мистецтва, або назвати театр іменем Бертольда Брехта, не зважаючи на те, що той був комуністом.
Проте, Україна держава унікальна. Тут і досі попри тисячі смертей від рук російських окупантів, артисти їздять у Москву на заробітки, а у центрі столиці України працює теарт російської драми.
На моє свідоме переконання, в Україні мають бути музеї локального, національного і зарубіжного мистецтва.
Не може бути окремо музею російського мистецтва, бо тоді повинні бути представлені й музеї інших сусідніх з Україною держав.
Але немає в Парижі музею англійського мистецтва, а у Польщі німецького. І це правильно! Те саме і з театрами.
Існування в суверенній державі музеїв і театрів сусідньої, тим більше країни-агресора, тим більше за рахунок українських платників податків, є нічим іншим, як нехтуванням національними інтересами України.
Видатні російські художники мають бути представлені в Українському національному музеї зарубіжного мистецтва або у приватних колекціях і музеях. І ніяк інакше. І в цьому є логіка.
Не раніше появи у Москві театру української драми, в нас може функціонувати театр російської.
Лише після того, як по всій Росії звучатиме українське радіо у нас натомість працюватиме російське.
Не для того мільйони українців століттями помирали за рідну землю, воюючи з країною-агресором і окупантом, щоб якась безпорадна влада за недолугістю розвивала окупантську культуру, окупантське мистецтво і російську шовіністську ідеологію.
Тільки після повернення Україні Криму і виведення гібридних російських військ з Донбасу у Києві зможуть гостролювати ті, хто виступав у окупованому українському Криму.
А до того геть, окупанти і їх приспішники, з нашої Богом даної української землі!
Євген РИБЧИНСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
