реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Нарешті подивилась документальний фільм "Наза"

Я вже знала більш менш про що фільм. Але все ж фільм мене вразив.

На Венеційському фестивалі глядачі аплодували авторам фільму більше 20 хвилин. Щоб зняти фільм, автори мали мати велику сміливість і також могли собі уявити наслідки.

Наслідки не забарились. Розлючені натовпи ізраїльтян почали атакувати житла батьків режисерів, викрикуючи погрози. Також ізраїльтяни почали вимагати від керівництва держави позбавлення режисерів громадянства.
Тепер, здається, протести вляглися. Але я не впевнена, що з режисерами все буде нормально у майбутньому. Таємна поліція цієї країни має довгі руки і ноги. Невідомо, хто у кого навчився: чи КДБ у них, чи навпаки.

У коментарях до фільму, прочитала, що інші ізраїльські режисери створили інший фільм з такою ж назвою " Наза", щоб ввести у оману людство. Подумалось, які ж вони спритні і як вони вміють заплутати сліди, щоб ніхто не дізнався правду.

Що означає слово " наза"? Виявляється у війні з палестинцями ізраїльтяни допускають побічні втрати. Наприклад, у багатоквартирному будинку живе член Х@масу. Один єдиний член. Ізраїльські спецслужби знають, що інші жильці будинку жодного відношення до терористичної організації не мають. І не дивлячись на те, що всі решта жильців - звичайні мирні люди, приймається рішення знищити весь будинок. Побічних жертв, дітей, жінок, літніх людей може бути 40- 50, але іноді 200, а одного разу було зафіксовано 500! 500 невинних жертв вбито з-за одного терориста.

У фільмі ми дізнаємось, що ВСІ телефони палестинців прослуховуються. Прослуховуються не тільки тоді, коли телефоном користуються, а й тоді, коли ні. Тобто всі телефони є прослуховуючими апаратами. Ізраїльскі військові чують побутові розмови, чують, як люди миються,чи йдуть до туалету, чи коли, напевно, кохаються, чують все. Прослуховуючі апарати настроєні так, щоб ШІ виділив слова, які скаже, наприклад, дитина: "Тато прийшов додому". Ці слова розпочинають процес і бомба летить на будинок.

Ізраїльські військові чують через телефони крики поранених, чують як кричать діти, тіла яких горять.
Фільм " Наза" побудований на інтерв'ю з спецлужбістами, які прослуховують і дають накази на бомбардування. Іноді їхні сповіді перериваються хронікою та новинами, у яких Нетаньяху розповідає, як ізраїльтяни намагаються зменшити кількість жертв серед мирного населення. Новини на тлі зізнань спецслужбістів звучать цинічно і жорстоко. Суцільна брехня і лицемірство.

Найстрашнішим у цих сповідях є те, що військові не відчувають ніяких емоцій. Їх настроюють, що вони є просто гвинтиками системи, що вони просто забезпечують життєвий простір для своїх. Військові вважають, що так як вони виконують наказ, то ніякої провини на них немає. Винуваті ті, хто цю систему запустив.
Напевно, ті, хто виконував накази про знищення ївреїв, також не відчували жодної провини: вони теж виконували накази і вони теж забезпечували життєвий простір для.своєї нації.

Щоб служити у спецвійськах, треба докласти немало зусиль. Це еліта ізраїльської армії. Еліта вілчувала себе задоволеною своїм становищем.

Щоб вберегти психічне здоров'я своїх елітних військ, начальство час від часу посилає до спецслужбістів психологів. Але учасники опитування сказали, що жодної потреби у психологах вони не відчували. Їм було комфортно: передсмертні крики, агонії їх не займали. Вони тільки мали думати, чи потрібен ще один удар на будинок чи вже достатньо.

Один з військових розповів, що їжу палестнцям роздавали тільки там, куди ізраїльтяни хочуть, щоб палестинці перемістилися, а там, де ізраїльтяни не хочуть, щоб залишались палестинці, там їжі не роздають. Ізраїльтяни роблять все можливе, щоб палестинці залишали свої домівки.
Їжі для палестинців іколи не вистачало. Коли з черги, де видавали гуманітарну допомогу хтось вибігав і йшов нареред, щоб гарантувати собі їжу, їх розстрілювали з великої відстані. Іноді вбивали за день 20-30 палестинців, іноді 40-50.

Ізраїльтяни розкреслили палестинські поселення на квадрати. І щодня методично бомблять поселення квадрат за квадратом щоб не зосталось жодної цеглини на цеглині.

Деякі учасники опитування почали усвідомлювати свої нелюдські вчинки після закінчення служби в армії, деякі відставники все ж не впевнені, що вони робили щось геть погане.

Коли виходиш з залу, відчуваєш, що живемо у страшний час. Я, як українка, не могла не проводити паралелі між тим, як діють росіяни і як діють ізраїльтяни. Є багато подібного : і ті і ті хочуть знищити одну націю, і ті і ті використовують нелюдські методи, і ті і ті мають великий вплив у світі, і тим і тим допомагає Трамп.

Напевно ми, українці, вже трохи втратили чутливість. Ми стали, думаю, трохи більш грубошкірими, тому що у нас за плечима Буча, Херсон, Маріуполь. Щоб могти жити далі, ми маємо якось ховати поглибше все нові й нові новини про жахи війни. Але ця грубошкірість не означає, що жорстокість не є жорстокістю, що геноцид не є геноцидом, і що зло має бути покараним рано чи пізно.

Ми всі разом маємо зрозуміти, що ні росіяни, ні інші інородці ніколи не будуть дбати про наш добробут, про наш розквіт, про майбутнє наших дітей. Ми з нашою історією, культурою, менталітетом чужі для інших. Тільки ми самі можемо побудувати свій дім. Треба тільки не дати комусь нас обдурити, бо й наші міста будуть знищувати квадрат за квадратом і нікого не розчулять крики наших вмираюних дітей.

Олена КОСЕНКО



Теги:Венеційський фестиваль, Ізраїль - Палестина, кіно, Олена Косенко


Читайте також






Коментарі (0)
avatar