Нація "ТАК"

Написала величезний пост про рсн-помилку природи і ці два жахливих дні, а потім зрозуміла, що хочу сказати зовсім про інше. За 36 годин я жодного разу не почула слово "ні".

Це капець, українці. Я передивилася усі повідомлення в усіх месенджерах. 36 годин тільки "так". Так: поїдемо, зберемо, купимо, знайдемо, врятуємо, встигнемо, пропустимо, відкриємо, заберемо, підхопимо, напишемо, перекладемо, висушимо, запустимо, сфотографуємо, пошеримо, зарахуємо, перерахуємо — вже перерахували, знайшли, купили, забрали і тд і тп. Від випадкового перехожого, який опинився в той самий час в тому самому місці до віце-прем'єра. Від волонтерів до саперів. Від фотографів до підприємців. Це якийсь суто український феномен, його мають дослідити науковці.

Ніби активується вбудований мікрочіп, ніби ми всі вовкулаки, які подивилися на повний місяць, ніби ми квіти, на які впали перші сонячні промені. Ні, це навіть не єднання різних людей, це якийсь цілісний національний організм. Величезне українське колесо зі справедливості та емпатії котиться, обертається і зупинити його неможливо. Один за всіх, всі за одного, всі разом, всі поруч, всі на місцях.

Ця взаємодія відбувається і під сльози, і під прокльони срн рсн. Вчора я декілька разів чула в слухавку: "я нічого не можу, я розчавлена і знищена" або "подивилася відео, в душі пустота та біль", але варто сказати: "ти потрібна, є справа", як сили з'являються, як біль перетворюється на жагу зробити щось корисне. Тобто сльози все ще ллються, а руки вже пишуть прес-реліз, збирають допомогу, шукають човни.

Тож незважаючи на одну з найбільших екологічних катастроф наслідки якої ми будемо вигрібати роками, незважаючи на весь цей морок, хочу сказати одне.

Українці. Ви не просто круті. Ви космос на землі. Ви "так"-люди.
Я ПИШАЮСЯ ЖИТИ З ВАМИ В ОДИН ЧАС.

Ярослава ГРЕЦЬ