Московській церкві не місце в Україні!
Озвучені у вечірньому відео-зверненні Володимира Зеленського вчорашні рішення РНБО в релігійній сфері обнадіюють і одночасно насторожують. Обнадіюють, бо РНБО врешті побачила загрозу національній безпеці України від діяльності Російської православної церкви в Україні. Насторожують, бо рішення влади як мінімум уповільнять процес заборони діяльності РПЦ, а максимум служитимуть консервації значення та ролі московської церкви в нашій державі.
РНБО «доручила уряду внести на розгляд Верховної Ради законопроект щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в Російській Федерації релігійних організацій» . Саме так висловився президент.
Але відповідний законопроєкт «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» (номер 8221) уже зареєстрований у Верховній Раді України. Його підтримали депутати різних фракцій, отже він може бути ухвалений у найкоротші терміни.
Згідно нашого законороєкту:
• встановлюються заборона діяльності на території України Російської православної церкви, релігійних організацій (об’єднання), які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації (об’єднання) входять до структури (є частиною) Російської православної церкви, а також релігійних центрів (управління), які входять до складу чи визнають (декларують) у будь-якій формі підлеглість у канонічних, організаційних, інших питаннях Російській православній церкві;
• передбачається, що всі правочини пов’язані з використанням майна (оренди, найму, лізингу тощо), строк дії яких не закінчився, укладені між резидентами України з відповідною заборонено іноземною релігійною організацією, а також з юридичними особами, власником, учасником, акціонером яких вона є, припиняються достроково;
• встановлюються особливості найменування релігійних організацій, зокрема, можливість релігійної організації використовувати у своїй назві (як повній, так і скороченій), найменуванні слово "православний" або "православна" у відповідних відмінках виключно у випадку, якщо ця релігійна організація у канонічних та організаційних питаннях підлегла Православній Церкві України.
Петицію до Президента України із закликом підтримати законопроєкт нр. 8221 підписало більше 25 тисяч українців. Підписи зібрано впродовж менше ніж трьох днів, отже суспільство чекає від парламенту і президента швидких рішень і не затягування процесу.
Усе готове до першого читання, швидкої праці в комітеті ВРУ, остаточного ухвалення закону парламентом і підпису президента.
У цій ситуації рішення доручити уряду розробити новий законопроєкт не можна оцінити інакше , ніж перешкоджання процесу швидкого прийняття рішень у базових інтересах національної безпеки, свободи совісті та віросповідань.
Найбільше насторожують інші рішення РНБО:
доручення Державній службі з етнополітики та свободи совісті «забезпечити проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом і за необхідності вжити передбачених законом заходів».
РНБО констатувала при цьому, що потрібно «підвищити статус і посилити можливості Державної служби з етнополітики та свободи совісті».
У процесі підготовки законопроєкту нр. 8221 я звернувся до ДЕСС із депутатським зверненням про роз’яснення ряду питань щодо діяльності РПЦ в Україні і Статуту про управління УПЦ МП, який був змінений Собором цього релігійного об’єднання 27 травня цього року.
Відповіді, які я отримав, продемонстрували, що ДЕСС взяло на себе роль «адвоката» московської церкви в Україні – всупереч законодавству і базовим інтересам національної безпеки під час широкомасштабної війни Росії проти України.
Об’єм цієї статті не дозволяє навести ширшу аргументацію (це буде зроблено в іншому місці). Головні висновки можна подати у декількох пунктах.
1) ДЕСС всупереч Закону про свободу совісті та релігійних організацій та Положенням про ДЕСС відмовилася реєструвати зміни до Статуту про управління УПЦ МП, імперативно заявляючи, що УПЦ МП «розірвала» організаційні зв’язки з РПЦ. Хоч це неправда, про що говорять усі авторитетні українські релігієзнавці.
2) Отже, висновки «релігієзнавчої експертизи» ДЕСС вже відомі. І тому запитання потрібно адресувати РНБО: чому державний орган, який покликаний дбати про національну безпеку і оборону авторизує протиправну діяльність центрального органу виконавчої влади, який відповідає за політику в сфері свободи совісті та релігійних організацій?
3) Відмова реєструвати зміни до Статуту про управління УПЦ МП дозволила ДЕСС уникнути реалізації однієї з норм Положень: забезпечити «проведення релігієзнавчої експертизи статутів релігійних організацій за участю їх представників, представників наукових установ, науковців-релігієзнавців та інших спеціалістів».
Але замість догани від РНБО, ДЕСС отримала схвалення своєї діяльності та запевнення щодо свого зміцнення.
4) У своїй аргументації щодо сьогоднішнього статусу УПЦ МП і продовження її входження до складу РПЦ, ДЕСС не лише порушила законодавство, але й подала неправдиву інформацію уряду і парламенту
щодо міжнародних зобов’язань України у сфері свободи совісті, рішень Європейського Суду з прав людини та законодавства інших європейських держав.
Зазначу, що в своїй довгій парламентській практиці я ще не зустрів аналогічного випадку.
Президент України Петро Порошенко спільно з ВРУ попереднього скликання спільно провели велику роботу щодо впорядкування ситуації в Українському православ’ї. Завершенням цієї роботи було отримання 6 січня 2019 року Томосу про автокефальний церковний устрій Православної Церкви України.
Усе зроблено з урахуванням потреби захисту свободи совісті і релігійних організацій та захисту українських православних від впливу РПЦ, яка втратила характер релігійної організації, ставши частиною державної структури країни-агресора. А також з урахуванням потреби захисту національних інтересів України в умовах агресії з боку Російської Федерації та потреби розвитку української нації, нашої історичної ідентичності та національних традицій. Це зафіксовано у законах та інших нормативно-правових актах.
Після 24 лютого прийшов час продовжити цю роботу, а отже заборонити діяльність РПЦ в Україні.
Перед вчорашнім засіданням РНБО В. Зеленський звернувся за консультаціями до проф. Віктора Єленського, відомого релігієзнавця і колишнього народного депутата України.
Це дає надію на те, що дотеперішня державна політика у ставленні до діяльності РПЦ в Україні реалізована ДЕСС зазнає докорінної зміни.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
РНБО «доручила уряду внести на розгляд Верховної Ради законопроект щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в Російській Федерації релігійних організацій» . Саме так висловився президент.
Але відповідний законопроєкт «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» (номер 8221) уже зареєстрований у Верховній Раді України. Його підтримали депутати різних фракцій, отже він може бути ухвалений у найкоротші терміни.
Згідно нашого законороєкту:
• встановлюються заборона діяльності на території України Російської православної церкви, релігійних організацій (об’єднання), які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації (об’єднання) входять до структури (є частиною) Російської православної церкви, а також релігійних центрів (управління), які входять до складу чи визнають (декларують) у будь-якій формі підлеглість у канонічних, організаційних, інших питаннях Російській православній церкві;
• передбачається, що всі правочини пов’язані з використанням майна (оренди, найму, лізингу тощо), строк дії яких не закінчився, укладені між резидентами України з відповідною заборонено іноземною релігійною організацією, а також з юридичними особами, власником, учасником, акціонером яких вона є, припиняються достроково;
• встановлюються особливості найменування релігійних організацій, зокрема, можливість релігійної організації використовувати у своїй назві (як повній, так і скороченій), найменуванні слово "православний" або "православна" у відповідних відмінках виключно у випадку, якщо ця релігійна організація у канонічних та організаційних питаннях підлегла Православній Церкві України.
Петицію до Президента України із закликом підтримати законопроєкт нр. 8221 підписало більше 25 тисяч українців. Підписи зібрано впродовж менше ніж трьох днів, отже суспільство чекає від парламенту і президента швидких рішень і не затягування процесу.
Усе готове до першого читання, швидкої праці в комітеті ВРУ, остаточного ухвалення закону парламентом і підпису президента.
У цій ситуації рішення доручити уряду розробити новий законопроєкт не можна оцінити інакше , ніж перешкоджання процесу швидкого прийняття рішень у базових інтересах національної безпеки, свободи совісті та віросповідань.
Найбільше насторожують інші рішення РНБО:
доручення Державній службі з етнополітики та свободи совісті «забезпечити проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом і за необхідності вжити передбачених законом заходів».
РНБО констатувала при цьому, що потрібно «підвищити статус і посилити можливості Державної служби з етнополітики та свободи совісті».
У процесі підготовки законопроєкту нр. 8221 я звернувся до ДЕСС із депутатським зверненням про роз’яснення ряду питань щодо діяльності РПЦ в Україні і Статуту про управління УПЦ МП, який був змінений Собором цього релігійного об’єднання 27 травня цього року.
Відповіді, які я отримав, продемонстрували, що ДЕСС взяло на себе роль «адвоката» московської церкви в Україні – всупереч законодавству і базовим інтересам національної безпеки під час широкомасштабної війни Росії проти України.
Об’єм цієї статті не дозволяє навести ширшу аргументацію (це буде зроблено в іншому місці). Головні висновки можна подати у декількох пунктах.
1) ДЕСС всупереч Закону про свободу совісті та релігійних організацій та Положенням про ДЕСС відмовилася реєструвати зміни до Статуту про управління УПЦ МП, імперативно заявляючи, що УПЦ МП «розірвала» організаційні зв’язки з РПЦ. Хоч це неправда, про що говорять усі авторитетні українські релігієзнавці.
2) Отже, висновки «релігієзнавчої експертизи» ДЕСС вже відомі. І тому запитання потрібно адресувати РНБО: чому державний орган, який покликаний дбати про національну безпеку і оборону авторизує протиправну діяльність центрального органу виконавчої влади, який відповідає за політику в сфері свободи совісті та релігійних організацій?
3) Відмова реєструвати зміни до Статуту про управління УПЦ МП дозволила ДЕСС уникнути реалізації однієї з норм Положень: забезпечити «проведення релігієзнавчої експертизи статутів релігійних організацій за участю їх представників, представників наукових установ, науковців-релігієзнавців та інших спеціалістів».
Але замість догани від РНБО, ДЕСС отримала схвалення своєї діяльності та запевнення щодо свого зміцнення.
4) У своїй аргументації щодо сьогоднішнього статусу УПЦ МП і продовження її входження до складу РПЦ, ДЕСС не лише порушила законодавство, але й подала неправдиву інформацію уряду і парламенту
щодо міжнародних зобов’язань України у сфері свободи совісті, рішень Європейського Суду з прав людини та законодавства інших європейських держав.
Зазначу, що в своїй довгій парламентській практиці я ще не зустрів аналогічного випадку.
Президент України Петро Порошенко спільно з ВРУ попереднього скликання спільно провели велику роботу щодо впорядкування ситуації в Українському православ’ї. Завершенням цієї роботи було отримання 6 січня 2019 року Томосу про автокефальний церковний устрій Православної Церкви України.
Усе зроблено з урахуванням потреби захисту свободи совісті і релігійних організацій та захисту українських православних від впливу РПЦ, яка втратила характер релігійної організації, ставши частиною державної структури країни-агресора. А також з урахуванням потреби захисту національних інтересів України в умовах агресії з боку Російської Федерації та потреби розвитку української нації, нашої історичної ідентичності та національних традицій. Це зафіксовано у законах та інших нормативно-правових актах.
Після 24 лютого прийшов час продовжити цю роботу, а отже заборонити діяльність РПЦ в Україні.
Перед вчорашнім засіданням РНБО В. Зеленський звернувся за консультаціями до проф. Віктора Єленського, відомого релігієзнавця і колишнього народного депутата України.
Це дає надію на те, що дотеперішня державна політика у ставленні до діяльності РПЦ в Україні реалізована ДЕСС зазнає докорінної зміни.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |