Молода священича родина приїхала у Григорівку
На малопомітній трасі "Бахмач - Ічня" стоїть помітний храм Чуда Архангела Михаїла ПЦУ. Він розташований у селі Григорівка, звідки родом прадід Гетьмана Павла Скоропадського.
У храмі були дообід прочинені двері, всередині застав панотця О.Олег Крвавич. Кажуть, наймолодшого в Чернигівській єпархії.
- Як до Вас поставилися григорівці? - питаю отця, відчуваючи, що швидко замерзаю у неопаленому храмі.
- Питають звідки я. Кажу зі Львова. Вони кивають головами: та до нас присилають батюшок тільки з Западної...
Отець запросив на каву в новопридбаний будинок. Пообіцяв завітати за годину. Дорогою питаю у людей номер хати 36.
- Це там де батюшка поселився? Так Ви проминули. Там забор із шихвера...
Еге! Вже знають, що в селі оселився священик. А ось і забор. За ним розкішний кущ підмороженої троянди, а поруч калина з почорнілими ягодами.
- Так у Вас і гараж! - гукаю до панотця підбадьорливо, бо на цій вулиці кепський шлях - лише фрагменти асфальту.
- Тільки прав на водіння ще не маю. Хай спочатку Їмость отримає, а тоді я, - запрошує в чималий будинок, де з меблів поки що тільки холодильник і пралька.
Молода священнича родина. Посмішки на устах, обов'язкова кава для гостя - не чай. Львів'яни, що й казать. Показують де буде дитяча кімната, а поки думають де взяти шафу, щоб розпакувати валізи.
Чому вони не в Польщі на заробітках? Чому не кладуть плитку в Пєрєдєлкіно? Ходять за Христом. Посміхаюцця.
- Люди є в храмі?
- Сьогодні було вдвічі більше ніж попереднього разу. - Лукавенько дивиться. - Тоді була одна бабуся, а зараз дві, - сміються.
Наступного тижня отця Олега офіційно представить громаді Григорівки канцлер єпархії - отець Роман Кіник. Приїде обов'язково. Бо вгадує в григорівському пастирі себе самого - 20 років тому.
Так що всі після Старого Миколая - на Григорівку. 20 грудня має бути аншлаг.
Ростислав МАРТИНЮК
У храмі були дообід прочинені двері, всередині застав панотця О.Олег Крвавич. Кажуть, наймолодшого в Чернигівській єпархії.
- Як до Вас поставилися григорівці? - питаю отця, відчуваючи, що швидко замерзаю у неопаленому храмі.
- Питають звідки я. Кажу зі Львова. Вони кивають головами: та до нас присилають батюшок тільки з Западної...
Отець запросив на каву в новопридбаний будинок. Пообіцяв завітати за годину. Дорогою питаю у людей номер хати 36.
- Це там де батюшка поселився? Так Ви проминули. Там забор із шихвера...
Еге! Вже знають, що в селі оселився священик. А ось і забор. За ним розкішний кущ підмороженої троянди, а поруч калина з почорнілими ягодами.
- Так у Вас і гараж! - гукаю до панотця підбадьорливо, бо на цій вулиці кепський шлях - лише фрагменти асфальту.
- Тільки прав на водіння ще не маю. Хай спочатку Їмость отримає, а тоді я, - запрошує в чималий будинок, де з меблів поки що тільки холодильник і пралька.
Молода священнича родина. Посмішки на устах, обов'язкова кава для гостя - не чай. Львів'яни, що й казать. Показують де буде дитяча кімната, а поки думають де взяти шафу, щоб розпакувати валізи.
Чому вони не в Польщі на заробітках? Чому не кладуть плитку в Пєрєдєлкіно? Ходять за Христом. Посміхаюцця.
- Люди є в храмі?
- Сьогодні було вдвічі більше ніж попереднього разу. - Лукавенько дивиться. - Тоді була одна бабуся, а зараз дві, - сміються.
Наступного тижня отця Олега офіційно представить громаді Григорівки канцлер єпархії - отець Роман Кіник. Приїде обов'язково. Бо вгадує в григорівському пастирі себе самого - 20 років тому.
Так що всі після Старого Миколая - на Григорівку. 20 грудня має бути аншлаг.
Ростислав МАРТИНЮК
Читайте також |
Коментарі (0) |