Молодь проти Іосипа Бродського

Текст листівки наводимо:

Не повний місяць минув по 150-х роковинах, як українці попрощалися зі своїм Пророком. Місяць з невеликим до 150-ти річчя, як його прах прийняла українська земля.

Маємо й інший ювілей – 20 років проголошення Незалежності, і стільки ж часу концептуально-щирої «величальної оди» Нобелівського лауреата Іосіфа Бродського «НА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ».

Який між цима подіями зв'язок? Практично ніякого, якби не останній рядок:

Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой,
Слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
Время покажет "кузькину мать", руины,
Кость посмертной радости с привкусом Украины.
То не зеленок - виден, траченный изотопом,
Жовто-блакытный Ленин над Конотопом,
Скроенный из холста, знать, припасла Канада.
Даром что без креста, но хохлам не надо.
Горькой вошни карбованец, семечки в полной жмене.
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
С сальными глазами жили как каторжане.
Скажем им, звонкой матерью паузы метя строго:
Скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря - в мундире,
По адресу на три буквы, на стороны все четыре.
Пусть теперь в мазанке хором гансы
С ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, суп выбирая в чаще,
А курицу из борща грызть в одиночку слаще.
Прощевайте, хохлы, пожили вместе - хватит!
Плюнуть, что ли, в Днепро, может, он вспять покатит.
Брезгуя гордо нами, как оскомой битком набиты,
Отторгнутыми углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом, вашего хлеба, неба
Нам, подавись вы жмыхом, не подолгом не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду,
Кончилась, знать, любовь, коль и была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях покопом.
Вас родила земля, грунт, чернозем с подзомбом,
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Эта земля не дает, вам, калунам, покоя.
Ой, ты левада, степь, краля, баштан, вареник,
Больше, поди, теряли - больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза
Нет на нее указа, ждать до другого раза.
С Богом, орлы и казаки, гетьманы, вертухаи,
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
Будете вы хрипеть, царапая край матраса,
Строчки из Александра, а не брехню Тараса.

Культурно-світоглядні війни, хотіли б ми того чи ні, не припиняються. Зі своїми жертвами – «розстріляно-самострілене відродження» тридцятих, замовчувані «шістдесятники», цьковані сучасники (Шкляр, Матіос). І на штандартах культурної інвазії лише два імені, до речі не нами винесені – Алєксандр і Тарас.

Проблема вибору в творчому процесі завжди була визначальною. Прикро бачити в репертуарі муніципального «Молодого Театру» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України ім’я вже згадуваного Нобелівського лауреата та ще й поруч з Шевченком, тим самим, Тарасом з останнього рядка.

Учасники інформативної акції були запрошені на перегляд вистави, а персона л театру та відвідувачі у кількості трохи більше трьох десятків ознайомилися з мало знаною сторінкою творчості Іосіфа Бродського.
Активісти «Культурного Фронту» повідомили, що будуть і надалі продовжувати подібні акції з освітньою метою. Сподіваємося, що керівники культурної галузі міста відреагують на недоречність ситуації, що склалася напередодні 20-ї річниці Незалежності.

За повідомленням "Культурного фронту - ПІВНІЧ". Текст наводимо без змін. Відповідно до закону про ЗМІ надаємо право на висловлення думки і протилежної сторони".