Митрополичі ігри, або Ще раз про два язики

Я вже нагадував народну мудрість, повторювану світлої пам'яті патріархом Мстиславом: "У владики - два язики: одним Бога хвалить, а другим людей дурить!"

...Митрополит черкаський Софроній так виступав за об'єднавчий собор, що аж на нього не приїхав. Кажуть - захворів. Хоча ще 13 грудня, як повідомляє офіційний сайт Черкаської єпархії РПЦ в Україні, він ще служив у якійсь церкві.
На цьому ж сайті зразу ж по собору були повідомлення і про сам собор, і про обрання владики Епіфанія предстоятелем...Але - не пройшло і тижня, як ці повідомлення зникли... Зіслизли, як сніг на незамерзлій землі...І владика Софроній все ніяк не перейде до канонічної церкви, служачи й далі за патріарха московського, за владу його, за військо Росії...
А як же він грізно виступав проти Філарета - мовляв, як оберуть Філарета главою об'єднаної Церкви - піду в затвор. Ні, не пішов. Мо, хіба орден президентський замочує?

А ще пригадую як сам чув коли Софроній говорив про Філарета - мовляв, той його переслідував за прагнення автокефалії у радянські часи. Отакої! Що не завадило Патріарху Філарету довгі роки нести хрест московських проклять і розбудовувати незалежну Церкву, аж доки її не визнав Вселенський патріарх. А владика Софроній любенько собі сидів на кафедрі, молився за Расєю і ...боровся за автокефалію. У снах.

Ні, я не хочу називати його так, як назвав мій добрий товариш Юрій Дорошенко - старою кагебістською калошею, але про два язики таки знову згадалось...

Василь ЧЕПУРНИЙ