Місто Щорс таки буде Сновськом! А вата - сказиться!

Я наче повернувся в молодість - 25 років тому, коли ми агітували за незалежність України, точно така червона бісовщина піднімалася проти нас і аргументи були ті ж. Якщо безкультур'я, крики, лемент і високі ноти жіночого вереску можна назвати аргументами.

Група членів експертної групи обласної комісії по декомунізації приїхала до міста Щорс, яке, згідно Закону, підлягає перейменуванню. Громадські слухання мали би обговорити яку назву обрати при перейменуванні, але не сам факт. Проте комуністи, регіонали та "Батьківщина" (тут вони мало чим відрізняються) єдиним злютованим фронтом підняли хвилю на захист червоного командира Миколи Щорса. Аргументи істориків для них не мають жодного значення, бо як сказав голова районної організації "Батьківщини" Григорій Скидан, "я так знаю". І все. Що йому історики - йому, колишньому профспілковому діячеві та найневдалішому голові РДА при Ющенку! А про комуністів, керівниця яких, увінчана перснями на нетрудових пальцях, взагалі захищала все комуністичне - виявляється, і квартири у жителів міста появилися завдяки комуністичній партії!

Спочатку ми зустрілися із призвідниками протистояння в районній державній адміністрації. Довести правду про Щорса пробували історики - представник Інституту національної пам'яті Сергій Бутко та директор Центру підвищення кваліфікації держслужбовців Володимир Бойко. Та куди там! Проте цікаво було дивитися, як захисники Щорса на ходу міняли свій захист - спочатку кажуть, що Щорс був з бідної сім'ї - історики розказують про мармуровий умивальник у хаті. Тоді:" Це тим більше хорошо, що він перейшов на сторону трудящих". Володимир Бойко пригадує спогади своєї бабусі, старша сестра якої пасла корів Щорсам - але й тут комуністам не до шмиги...

Я мусив сказати комуністам усе, що думаю про їх ідеологію і діяльність - Європа прирівняла нацизм і їх практичний комунізм. Прямо в обличчя щорсівські комуністи звинувачень не чули - я підтвердив, що так, вони дійсно вороги України! Також мусив прилюдно сказати і державній чиновниці, керівниці відділу культури, що вона фактично проводить антидержавну політику, виступаючи проти перейменування міста.

На громадських слуханнях був розгул бісівщини - переказати це все важко. Молоді журналісти з обласного телебачення та "Нового каналу" були настільки вражені дикунством, продемонстрованим присутніми, що навіть самі втрачали журналістську безсторонність і пробували щось сказати запіненим люттю. Марно...

Та варто відзначити хлопця - працівника депо, який єдиний сказав, що він за перейменування. Як на нього не настрибували престарілі комсомолки 50-х років, він мікрофона не віддав, доки все не сказав. Проте, ні представник районної державної адміністрації, ні представник жодної патріотичної партії на захист державної політики декомунізації не виступив.

Зрештою, ведуча зібрання - секретар міської ради (у Щорсі голова - представник Радикальної партії Ляшка відсторонений від посади за хабарництво) Валентина Москаленко зачитала пункт закону, який гласить, що місто буде перейменоване Верховною Радою. І тоді щорсівська комуністична вата потягнулася із залу, роздратована, що її вереск не впливає на декомунізацію.

...Коли ми виїздили з міста - дорога пролягала мимо будинку першого щорсівського рухівця Павла Семененка. Він нещодавно помер. Правильно сказав один місцевий: "Якби Семененко побув на цьому обговоренні він помер би там, на зборах".

Василь ЧЕПУРНИЙ

Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області:

- Історичні факти однозначно свідчать, що Микола Щорс у 1918-1919 рр. був командиром червоногвардійського загону, Богунського полку, бригади у складі 1-ї української радянської дивізії, очолив 1-у Уманську радянську дивізію, потім 44-у стрілецьку дивізію 12-ї армії Робітничо-Селянської Червоної армії радянської Росії, яка з грудня 1917 року офіційно оголосила війну Українській Народній Республіці. Підлеглі М. Щорса вбивали українських військовополонених, брали участь у злочинах червоного терору проти цивільного населення.

Таким чином, Микола Щорс воював на командних посадах у військових формуваннях іноземної держави — Червоної армії радянської Росії проти незалежної української держави, відповідальний за військові злочини, злочини проти людяності, скоєні воєнними формуваннями, якими він керував. Названі його ім’ям об’єкти топоніміки підлягають перейменуванню, а пам’ятники, пам’ятні знаки на його честь — демонтажу.