Місто-герой чи малоросійська провінція?
Атака на українських патріотів Русових у Чернігові – свідчення живучості совєтських стереотипів.
Відомий історик і політолог Олександр Бойко стверджує: «У сучасних воєнних доктринах останнім часом дедалі більший акцент робиться не стільки на завоювання нових територій скільки на підкорення свідомості громадян, які проживають на цій території». Яких ще руйнувань, бомбардувань, безводдя і безхліб’я треба цьому місту, щоб його громадяни переконалися у страшній силі ворожої пропаганди?... Легше виявилося скинути з п’єдесталів пам’ятники комуністичним ідолам, аніж подолати в собі оту прив’язаність до старої системи цінностей. Чого ж ми тоді дивуємося москалям, котрі прийшли загарбати нашу землю і які й досі живуть в отій системі!..
Такою діячкою як Софія Русова можуть пишатися і в Швеції, і у Франції, і в Україні. Бо не так багато в історії жінок, котрі свідомо поклали життя на розвій краю, де народилися вони і їхні діти. Її концепцію національного виховання і сьогодні вивчають у Ніжинському виші. Тематика досліджень охопила п’ять дисертацій на кафедрі педагогіки. У нашому місті ще 20 років тому створили перший дитячий заклад на засадах виховання Софії Русової. Щоправда, намагання завідувачки, заслуженого працівника освіти Наталії Примушко присвоїти садку ім’я української педагогині міська влада не підтримала. Очевидно, і тоді спрацював совєтський стереотип про перебування її «за бугром». Але ж і там, як правильно пише Микола Тимошик, Софія Русова переболіла українськими бідами.
За Леонідом Глібовим совєтських гріхів не було. Він залишається знаковою постаттю в українській літературі. Але за шкалою українських вартостей його внесок у нашу справу разів у десять менший, ніж у Русової.
Коли ж ми навчимося пишатися тими здобутками, що виділяють нашу націю в колі інших культурних народів? Скільки нам ще треба доростати від байок Леоніда Глібова до української інтелектуалки, а не малороски, Софії Русової ?
Надія ОНИЩЕНКО,
директорка Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою НДПУ імені Миколи Гоголя, членкиня Національної спілки журналістів України.
Відомий історик і політолог Олександр Бойко стверджує: «У сучасних воєнних доктринах останнім часом дедалі більший акцент робиться не стільки на завоювання нових територій скільки на підкорення свідомості громадян, які проживають на цій території». Яких ще руйнувань, бомбардувань, безводдя і безхліб’я треба цьому місту, щоб його громадяни переконалися у страшній силі ворожої пропаганди?... Легше виявилося скинути з п’єдесталів пам’ятники комуністичним ідолам, аніж подолати в собі оту прив’язаність до старої системи цінностей. Чого ж ми тоді дивуємося москалям, котрі прийшли загарбати нашу землю і які й досі живуть в отій системі!..
Такою діячкою як Софія Русова можуть пишатися і в Швеції, і у Франції, і в Україні. Бо не так багато в історії жінок, котрі свідомо поклали життя на розвій краю, де народилися вони і їхні діти. Її концепцію національного виховання і сьогодні вивчають у Ніжинському виші. Тематика досліджень охопила п’ять дисертацій на кафедрі педагогіки. У нашому місті ще 20 років тому створили перший дитячий заклад на засадах виховання Софії Русової. Щоправда, намагання завідувачки, заслуженого працівника освіти Наталії Примушко присвоїти садку ім’я української педагогині міська влада не підтримала. Очевидно, і тоді спрацював совєтський стереотип про перебування її «за бугром». Але ж і там, як правильно пише Микола Тимошик, Софія Русова переболіла українськими бідами.
За Леонідом Глібовим совєтських гріхів не було. Він залишається знаковою постаттю в українській літературі. Але за шкалою українських вартостей його внесок у нашу справу разів у десять менший, ніж у Русової.
Коли ж ми навчимося пишатися тими здобутками, що виділяють нашу націю в колі інших культурних народів? Скільки нам ще треба доростати від байок Леоніда Глібова до української інтелектуалки, а не малороски, Софії Русової ?
Надія ОНИЩЕНКО,
директорка Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою НДПУ імені Миколи Гоголя, членкиня Національної спілки журналістів України.
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
