Миротворчий трек цинізму адміністрації Трампа
Нам здавалося, що не може бути більш цинічного та лицемірного в ставленні до України Держсекретаря аніж Тоні Блінкен. Але Марк Рубіо його перевершив у перший же тиждень на свої посаді.
Точніше, перебрехав. Рубіо прорік, що було нечесно давати Україні марну надію на перемогу та на повернення окупованих територій у війні з таким противником як московська федерація.Мовляв, від самого початку було зрозуміло, що нічого в Українців не вийде, але адміністрація Байдена дурила бідних Українців, обіцяючи нам недосяжне.
Оце і є брехня Рубіо. Бо нам ніхто ніколи не обіцяв нічого подібного. Ніхто в попередній адміністрації ніколи не формулював такої мети як "перемога України над московією". Про це вони навіть думати не наважувалися. Адміністрація Байдена і Госдеп Блінкена послідовно реалізовували програму "стояти поруч з Україною as long as it takes". А що таке "it" і скільки воно "takes", і в яких одиницях це буде (часових, територіяльних чи людських) нам ніхто ніколи не говорив ствердно. Та ми й не питали. Тільки дякували.
А нам лише окреслювали межі дозволів та кордони можливостей:
– війна не має вийти за межі України,
– США і НАТО не воюють з РФ,
– бити вглиб московії не можна,
– по F-16 немає політичного рішення,
– Abrams'и дуже дорогі та надто секретні,
– американських Patriot'ів узагалі не побачите,
– ескалювати не можна, бо одразу ж нуклеарний армагеддон,
– фінансування нашої оборони Джонсон зупинив,
– ленд-ліз надсилати Єрмак Байдену заборонив...
Авжеж, терпіти ці знущання далі було несила (хіба що мислення віддане на аутсорс лівацькій телепропаганді), тому і наше керівництво і тверезо мислячі Українці покладали сподівання на рішучість і принциповість адміністрації республіканців. Але не побачили ані рішучості ані принциповості. Бо від самого початку Трамп обрав собі роль миротворця і включив трек про "peace deal", котрий нам стали впарювати ніби догмат нової релігії.Тож пазл нарешті склався: it для цієї адміністрації – якраз і є цей самий peace deal!
І вони будуть мурижити нас і "стояти поруч" as long as peace deal takes. Допоки ми не укладемо угоду з кривавим демоном, котрий робить усе аби знищити нас як Націю.
Себто, мета ніби як появилася, але вона абсолютна нереальна, нереалістична і нереалізуєма. Бо немає пропорції поступок, які б задовольнили обидві "сторони конфлікту". Бо всі конфігурації співіснування України та московії втрачені безповоротьно. І ніякого фантомного "peace deal" з кремлем бути не може. Більшість Українців це зрозуміли. Хоча й не всі. Декому в мізки інсталювати мантру, що доведеться "воювати до останнього Українця". І це на них діє як міцна наркота. Так, що вони не помічають, як починають закінчуватися кацапи, віддаючи свій мобресурс за випалений чорнозем та цегляні терикони на місці шахтарських містечок.
Територія, яку за визначенням кремлівської агентури "здають" коштує ворогу ("takes") в 10-15 разів більше їхніх життів, аніж на фронті гине Українців. До того ж Українці воюють за свою землю, свої родини, свою країну. Б'ються за нашу і вашу свободу.
Але ворожа пропаганда вже навіяла значній частині носіїв українського паспорту зневіру та капітулянтські настрої. І саме на цю тезу про завідому безперспективність війни нова адміністрація Білого дому спиратиме один кінець свого peace deal'у. Другий кінець – це "інтереси россії". Саме цей сінгл будуть виконувати трампісти, а наше керівництво підспівуватиме їм, не попадаючи в ноти цієї фальшивої партитури.
Бо за ці роки Україна вже здійснила квантовий стрибок у вимір суб'єктності через бойову звитягу та суспільно-економічний мілітаризм. І поки Рубіо римигатиме жуйкою Джона Міршаймера про "нєпобєдімость" та "сфери інтересів" москви, Українці мають з усіх сил тримати свій тил.
Бо саме в тилу зараз визрівають найганебніші і найсмертельніші антидержавницькі метастази.А трек "peace deal'у" триватиме не "24 години", і навіть не "100 днів", а "as long as it takes", аби нова адміністрація Білого дому усвідомила, що з хижими монстрами мирних угод не укладають.Рано чи пізно миротворчий порив зійде на пси. Тоді і Трамп, і Рубіо, і Келлоґ і вся їхня братія будуть посоромлені. Вони зрозуміють, що сильною стороною, котра не може програти ні за яких обставин є саме Україна. І саме на перемогу України треба було їм ставити від самого початку. Їм доведеться визнати, що нечесно було давати надію на бодай якийсь то успіх саме кремлівському йухлу – деспоту імперії, приреченої на поразку.
А головне – що цинічно і підло було вимагати поступок від жертви агресії так само як і від агресора, що порушив глобальний світоустрій.
Але наразі ми вимушені дослухати цей фальшивий миротворчий трек до самого кінця, балансуючи між сміливістю і переляком, самопожертвою і зрадою, ефективністю і бюрократією, диктатурою і демократією, відступом на своїй землі і пануванням у ворожому небі.
А найголовніше – між імітацією компромісу і твердою внутрішньою вірою в нашу перемогу.
І саме за Перемогу нам треба молитися до Господа.
Ілля КАМИШАНСЬКИЙ
Точніше, перебрехав. Рубіо прорік, що було нечесно давати Україні марну надію на перемогу та на повернення окупованих територій у війні з таким противником як московська федерація.Мовляв, від самого початку було зрозуміло, що нічого в Українців не вийде, але адміністрація Байдена дурила бідних Українців, обіцяючи нам недосяжне.
Оце і є брехня Рубіо. Бо нам ніхто ніколи не обіцяв нічого подібного. Ніхто в попередній адміністрації ніколи не формулював такої мети як "перемога України над московією". Про це вони навіть думати не наважувалися. Адміністрація Байдена і Госдеп Блінкена послідовно реалізовували програму "стояти поруч з Україною as long as it takes". А що таке "it" і скільки воно "takes", і в яких одиницях це буде (часових, територіяльних чи людських) нам ніхто ніколи не говорив ствердно. Та ми й не питали. Тільки дякували.
А нам лише окреслювали межі дозволів та кордони можливостей:
– війна не має вийти за межі України,
– США і НАТО не воюють з РФ,
– бити вглиб московії не можна,
– по F-16 немає політичного рішення,
– Abrams'и дуже дорогі та надто секретні,
– американських Patriot'ів узагалі не побачите,
– ескалювати не можна, бо одразу ж нуклеарний армагеддон,
– фінансування нашої оборони Джонсон зупинив,
– ленд-ліз надсилати Єрмак Байдену заборонив...
Авжеж, терпіти ці знущання далі було несила (хіба що мислення віддане на аутсорс лівацькій телепропаганді), тому і наше керівництво і тверезо мислячі Українці покладали сподівання на рішучість і принциповість адміністрації республіканців. Але не побачили ані рішучості ані принциповості. Бо від самого початку Трамп обрав собі роль миротворця і включив трек про "peace deal", котрий нам стали впарювати ніби догмат нової релігії.Тож пазл нарешті склався: it для цієї адміністрації – якраз і є цей самий peace deal!
І вони будуть мурижити нас і "стояти поруч" as long as peace deal takes. Допоки ми не укладемо угоду з кривавим демоном, котрий робить усе аби знищити нас як Націю.
Себто, мета ніби як появилася, але вона абсолютна нереальна, нереалістична і нереалізуєма. Бо немає пропорції поступок, які б задовольнили обидві "сторони конфлікту". Бо всі конфігурації співіснування України та московії втрачені безповоротьно. І ніякого фантомного "peace deal" з кремлем бути не може. Більшість Українців це зрозуміли. Хоча й не всі. Декому в мізки інсталювати мантру, що доведеться "воювати до останнього Українця". І це на них діє як міцна наркота. Так, що вони не помічають, як починають закінчуватися кацапи, віддаючи свій мобресурс за випалений чорнозем та цегляні терикони на місці шахтарських містечок.
Територія, яку за визначенням кремлівської агентури "здають" коштує ворогу ("takes") в 10-15 разів більше їхніх життів, аніж на фронті гине Українців. До того ж Українці воюють за свою землю, свої родини, свою країну. Б'ються за нашу і вашу свободу.
Але ворожа пропаганда вже навіяла значній частині носіїв українського паспорту зневіру та капітулянтські настрої. І саме на цю тезу про завідому безперспективність війни нова адміністрація Білого дому спиратиме один кінець свого peace deal'у. Другий кінець – це "інтереси россії". Саме цей сінгл будуть виконувати трампісти, а наше керівництво підспівуватиме їм, не попадаючи в ноти цієї фальшивої партитури.
Бо за ці роки Україна вже здійснила квантовий стрибок у вимір суб'єктності через бойову звитягу та суспільно-економічний мілітаризм. І поки Рубіо римигатиме жуйкою Джона Міршаймера про "нєпобєдімость" та "сфери інтересів" москви, Українці мають з усіх сил тримати свій тил.
Бо саме в тилу зараз визрівають найганебніші і найсмертельніші антидержавницькі метастази.А трек "peace deal'у" триватиме не "24 години", і навіть не "100 днів", а "as long as it takes", аби нова адміністрація Білого дому усвідомила, що з хижими монстрами мирних угод не укладають.Рано чи пізно миротворчий порив зійде на пси. Тоді і Трамп, і Рубіо, і Келлоґ і вся їхня братія будуть посоромлені. Вони зрозуміють, що сильною стороною, котра не може програти ні за яких обставин є саме Україна. І саме на перемогу України треба було їм ставити від самого початку. Їм доведеться визнати, що нечесно було давати надію на бодай якийсь то успіх саме кремлівському йухлу – деспоту імперії, приреченої на поразку.
А головне – що цинічно і підло було вимагати поступок від жертви агресії так само як і від агресора, що порушив глобальний світоустрій.
Але наразі ми вимушені дослухати цей фальшивий миротворчий трек до самого кінця, балансуючи між сміливістю і переляком, самопожертвою і зрадою, ефективністю і бюрократією, диктатурою і демократією, відступом на своїй землі і пануванням у ворожому небі.
А найголовніше – між імітацією компромісу і твердою внутрішньою вірою в нашу перемогу.
І саме за Перемогу нам треба молитися до Господа.
Ілля КАМИШАНСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |