Мінне поле

Світла годину ще вигризло сонце в пітьми –
Тіло землі потеплілими пучками пестить.
Ось і пройшли ми по мінному полю зими,
Чорні лишивши сліди на її палімпсесті.

В небі побільшало простору і далини –
Виграло в смерті життя додаткову годину.
Шлях наш триває по мінному полю війни –
Ті вже злетіли до раю, а ті ще полинуть.

Зріють в колючому інеї роси нові –
Очі джерельні поблискують кригою срібно.
Ще б не спіткнутись на мінному полі новин,
Сміття за сніжні замети приймаючи хибно.

Диха, мов черінь, гарячого сонця діжа –
Хочеться щастя і радості повні палати.
Ще б не піддатись на мінному полі бажань
Власну дорогу чужими ногами здолати.

Скинуть зимові шоломи бруньки молоді –
Виростуть вуса зелені і плаття квітчасті…
Ще б не упасти на мінному полі надій,
Не дочекавшись весни, за пів кроку до щастя.

Володимир БОГДАНОВИЧ