Міністр культури - невіглас!
Міністр Ткаченко проти закриття музею Булгакова. Для нього Булгаков -- киянин. Вислови проти українських визвольних змагань, на думку Ткаченка, є лише в окремих репліках персонажів Булгакова. Але ж це брехня!
Така ж брехня, як і у русскіх, які живуть у своєму вигаданому задзеркаллі. Булгаков свідомо маскував свої думки, саме тому ми і маємо 2 редакції "Бєлой гвардії". Чітко свої думки про Петлюру, УНР і українців він виклав у 2-х оповіданнях "В ночь на 3-е число" і "Я убил", про які я писала, але, на жаль, мало хто прочитав цю статтю. А про антиукраїнський зміст "Днів Турбіних" заявляли ще українські мистці у 1929 р.
Але ж Ткаченкові по барабану, що там говорив і писав той Микола Куліш. Думаю, Ткаченко взагалі не знає, хто такий Микола Куліш, бо той не був киянином -- значить, і не має ваги. Ткаченко взагалі принципово нічого не читає -- у нас міністром культури є не просто малорос. У нас міністром культури є невіглас, що розбирається в російській культурі значно краще, ніж в українській. А так бути не може.
І всім великим політикам українським і їхнім радникам треба засвоїти як аксіому: українська культура існує, як і уснує й українська мова. Ця культура нічим не гірша за російську імперську. Вона у певному сенсі краща, бо во ім'я російської знищували мільйони людей. Ця культура також була однією із форм колонізації.
Українська завжди розвивалася всупереч російській. Це була культура, що бореться. І це зовсім не та культура, яку представляв усе своє життя Ткаченко на 1+1 у формі вечорів на хуторі біля Диканьки, перетворивши Гоголя на смердючий кітч. Українська культура і сільська, і не сільська, бо культуру навіть у сільських націй творить інтелігенція.
Українська культура -- це романтична культура кириломефодіївців, культура галицьких радикалів, мистців, розстріляних у Сандормоху й замучених у тюрмах НКВС, це культура дисидентів і мистців 2-х еміграцій. Це антисталінська культура Відлиги, котру партійні функціонери задушили. Ткаченко взагалі нічого не розуміє в українській культурі. Він є міністром якогось культурного сурогату. Тому Булгаков для нього -- культурний зразок.
Щодо музею. Його можна й не закривати, цей музей можна назвати музеєм українофобії, розповідати в ньому про Булгакова без прикрас, цитувати його оповідання "Я убил", яке свідчить і про те, яким лікарем був Булгаков, і як він ненавидів українців.
У цьому музеї мають розповідати й про Валентина Маланчука -- члена ЦК КПУ, котрий був ідеологом знищення відродження 1960-х, і про інших знаних українофобів. У 19 ст. "волонтерів малоросійства" (вислів Юрія Барабаша) й ненависників всього українського було чимало. Українські вчені й дослідили їхню творчість. Усіх їх можна зібрати у цьому музеї українофобії: Івана Кулжинського, що був учителем Гоголя, Гребінки і Нестора Кукольника, і Тимофія Флоринського, і одного з братів Стороженків Андрія (Царинного), і відомого усім Бузину. Ткаченко теж може опинитися серед експонатів цього музею, якщо і далі перейматиметься російською культурою в Україні, а не українською.
Російська культура в Україні приречена бути винятково культурою національної меншини. І це має розуміти актуальний міністр культури.
Роксана ХАРЧУК
Така ж брехня, як і у русскіх, які живуть у своєму вигаданому задзеркаллі. Булгаков свідомо маскував свої думки, саме тому ми і маємо 2 редакції "Бєлой гвардії". Чітко свої думки про Петлюру, УНР і українців він виклав у 2-х оповіданнях "В ночь на 3-е число" і "Я убил", про які я писала, але, на жаль, мало хто прочитав цю статтю. А про антиукраїнський зміст "Днів Турбіних" заявляли ще українські мистці у 1929 р.
Але ж Ткаченкові по барабану, що там говорив і писав той Микола Куліш. Думаю, Ткаченко взагалі не знає, хто такий Микола Куліш, бо той не був киянином -- значить, і не має ваги. Ткаченко взагалі принципово нічого не читає -- у нас міністром культури є не просто малорос. У нас міністром культури є невіглас, що розбирається в російській культурі значно краще, ніж в українській. А так бути не може.
І всім великим політикам українським і їхнім радникам треба засвоїти як аксіому: українська культура існує, як і уснує й українська мова. Ця культура нічим не гірша за російську імперську. Вона у певному сенсі краща, бо во ім'я російської знищували мільйони людей. Ця культура також була однією із форм колонізації.
Українська завжди розвивалася всупереч російській. Це була культура, що бореться. І це зовсім не та культура, яку представляв усе своє життя Ткаченко на 1+1 у формі вечорів на хуторі біля Диканьки, перетворивши Гоголя на смердючий кітч. Українська культура і сільська, і не сільська, бо культуру навіть у сільських націй творить інтелігенція.
Українська культура -- це романтична культура кириломефодіївців, культура галицьких радикалів, мистців, розстріляних у Сандормоху й замучених у тюрмах НКВС, це культура дисидентів і мистців 2-х еміграцій. Це антисталінська культура Відлиги, котру партійні функціонери задушили. Ткаченко взагалі нічого не розуміє в українській культурі. Він є міністром якогось культурного сурогату. Тому Булгаков для нього -- культурний зразок.
Щодо музею. Його можна й не закривати, цей музей можна назвати музеєм українофобії, розповідати в ньому про Булгакова без прикрас, цитувати його оповідання "Я убил", яке свідчить і про те, яким лікарем був Булгаков, і як він ненавидів українців.
У цьому музеї мають розповідати й про Валентина Маланчука -- члена ЦК КПУ, котрий був ідеологом знищення відродження 1960-х, і про інших знаних українофобів. У 19 ст. "волонтерів малоросійства" (вислів Юрія Барабаша) й ненависників всього українського було чимало. Українські вчені й дослідили їхню творчість. Усіх їх можна зібрати у цьому музеї українофобії: Івана Кулжинського, що був учителем Гоголя, Гребінки і Нестора Кукольника, і Тимофія Флоринського, і одного з братів Стороженків Андрія (Царинного), і відомого усім Бузину. Ткаченко теж може опинитися серед експонатів цього музею, якщо і далі перейматиметься російською культурою в Україні, а не українською.
Російська культура в Україні приречена бути винятково культурою національної меншини. І це має розуміти актуальний міністр культури.
Роксана ХАРЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |