Міни для тітки Галі

Вже у Полтаві сусідка до мене:
- Чуєш, атошник, Мосійчучка якось сказала, що всі ви з війни зброю привозите і десь ховаєте. Мені міни потрібні.
- А які Вам, тьотя Галя? – очікую відповіді на кшталт «зелені, але щоб перламутрові».

Тьотя Галя лізе до нотатника в мобілці й зачитує:
- ТМ-62м шість штук і дві ТМ-57. Я в інтернеті промоніторила.

Після відключення офігіватора уточнюю:
- Навіщо вам таке щастя в такій кількості?

Сусідка на снігу малює схему майбутнього мінного поля.
- У мене дача-город вдовж харківської траси. Ці покидьки, щоб обійти наших хлопчиків через моє копане попруть, а тут їм бац! І не потопчуть мою полуницю. От тут і тут у мене 62 будуть на межі прикопані, а де ближче до хати там слабіші 57-мі, щоб шибки не повилітали.

Разом затоптували в снігу майбутню схему персонального мінного поля тьоті Галі (ім’я змінено), щоб ворог не дізнався.

Пообіцяв ще й протипіхотних для неї пошукати – якщо хтось у танку вціліє й виповзе назовні, то тут їй відразу й добрива прямо на город. Сусідка щаслива...

... Мордор вже ПРОГРАЄ війну, а ще не вступив у нову фазу.
Так що , ретельно поливаємо мастилом певні місця на клумбах-городах й закуповуємо баяни, щоб було що рвати від співчуття родичам майбутніх добрив...

Віталій ЗАПЕКА