Миколі Ткачу було б сьогодні 80...
Самобутньому поету, народознавцю, невтомному досліднику народних традицій, нашому земляку Миколі Ткачу 4-го січня мало б виповнитися 80 років. На жаль, вже майже три роки, як немає його серед нас.
Народився він у с. Сахнівка 1942 року під час німецької окупації. Це село гніздиться і нині за сорок кілометрів від Чернігова у витоках найчарівнішої річечки Снов, де дивовижні краєвиди - луки з безліччю боліт та озер, загадкові урочища і ліси. Тут він виріс, закінчив 10 класів і пішов у 17 літ від рідної хати у широкий світ, щоб пізнати його і повернутись знову сюди – у рідне село – назавжди…
Микола Михайлович був творчо одержимою і наполегливою людиною, прагнув якнайбільше отримати знань. Він мав багатогранний талант. Сьогодні важко уявити українознавство без його ґрунтовних наукових праць. Він був талановитим поетом, прозаїком, українознавцем, культурологом, етнологом, за висловом лауреата Шевченківської премії Миколи Шудрі, „…дослідником великої наукової потуги”
Писав поезію, оповідання, збирав по селах народні пісні, етнографічні матеріали (видав разом з дружиною Надією Данилевською кілька збірок українського фольклору).
Його вабила старовина, зокрема народні ремесла: став сам собі шити давній український одяг, різьбив по дереву – ложки, тарілки та виготовляв інші речі щоденного вжитку; досліджував українські народні традиції, звичаї, календарні свята, старослов'янську писемність.
Завдяки його подвижницькій діяльності в царині духовної культури українського народу на полицях книгарень з’явилось десятки народознавчих, наукових та науково – популярних книг, навчальних посібників. Він був талановитим педагогом, до кінця своїх днів залишався на посаді професора Київського національного університету культури і мистецтв, де викладав народознавство.
Микола здійснив наукову реконструкцію українською абеткою твору „Слово о полку Ігоревім”, та за збереженими словами і виразами чернігівських та інших діалектів України відтворив давньоруський текст. Йому належить перший в Україні і світі «Словник-довідник «Слова о полку Ігоревім» у контексті українських
писемних джерел, зразків фольклору та говірок". Він записав сучасною українською мовою пам'ятки княжої доби „Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона, „ Остромирова Євангелія” та йому належить багато інших ґрунтовних наукових напрацювань з етнології, міфології, давніх народних традицій, фольклору. У книзі «Раю мій, розмаю» на основі архівних документів, розповідей близьких і далеких родичів дослідив шляхи свого родоводу до дев'ятого коліна. І вже, будучи тяжко хворим, в останні роки підготував до видання «Словник говіркових, розмовних, рідковживаних та застарілих слів української мови».
Микола працював творчо до останнього подиху. Крім Словника, на столі лишилися сотні неопублікованих віршів та ряд наукових праць. Помер 17 квітня 2019 року і похований у рідному селі Сахнівка поруч матері. Нещодавно на його могилі встановлено пам'ятник.
Світла пам'ять Охоронцю українських традицій, невтомному ратаю на ниві української культури.
Журнал "Літературний Чернігів"
Народився він у с. Сахнівка 1942 року під час німецької окупації. Це село гніздиться і нині за сорок кілометрів від Чернігова у витоках найчарівнішої річечки Снов, де дивовижні краєвиди - луки з безліччю боліт та озер, загадкові урочища і ліси. Тут він виріс, закінчив 10 класів і пішов у 17 літ від рідної хати у широкий світ, щоб пізнати його і повернутись знову сюди – у рідне село – назавжди…
Микола Михайлович був творчо одержимою і наполегливою людиною, прагнув якнайбільше отримати знань. Він мав багатогранний талант. Сьогодні важко уявити українознавство без його ґрунтовних наукових праць. Він був талановитим поетом, прозаїком, українознавцем, культурологом, етнологом, за висловом лауреата Шевченківської премії Миколи Шудрі, „…дослідником великої наукової потуги”
Писав поезію, оповідання, збирав по селах народні пісні, етнографічні матеріали (видав разом з дружиною Надією Данилевською кілька збірок українського фольклору).
Його вабила старовина, зокрема народні ремесла: став сам собі шити давній український одяг, різьбив по дереву – ложки, тарілки та виготовляв інші речі щоденного вжитку; досліджував українські народні традиції, звичаї, календарні свята, старослов'янську писемність.
Завдяки його подвижницькій діяльності в царині духовної культури українського народу на полицях книгарень з’явилось десятки народознавчих, наукових та науково – популярних книг, навчальних посібників. Він був талановитим педагогом, до кінця своїх днів залишався на посаді професора Київського національного університету культури і мистецтв, де викладав народознавство.
Микола здійснив наукову реконструкцію українською абеткою твору „Слово о полку Ігоревім”, та за збереженими словами і виразами чернігівських та інших діалектів України відтворив давньоруський текст. Йому належить перший в Україні і світі «Словник-довідник «Слова о полку Ігоревім» у контексті українських
писемних джерел, зразків фольклору та говірок". Він записав сучасною українською мовою пам'ятки княжої доби „Слово о законі і благодаті” митрополита Іларіона, „ Остромирова Євангелія” та йому належить багато інших ґрунтовних наукових напрацювань з етнології, міфології, давніх народних традицій, фольклору. У книзі «Раю мій, розмаю» на основі архівних документів, розповідей близьких і далеких родичів дослідив шляхи свого родоводу до дев'ятого коліна. І вже, будучи тяжко хворим, в останні роки підготував до видання «Словник говіркових, розмовних, рідковживаних та застарілих слів української мови».
Микола працював творчо до останнього подиху. Крім Словника, на столі лишилися сотні неопублікованих віршів та ряд наукових праць. Помер 17 квітня 2019 року і похований у рідному селі Сахнівка поруч матері. Нещодавно на його могилі встановлено пам'ятник.
Світла пам'ять Охоронцю українських традицій, невтомному ратаю на ниві української культури.
Журнал "Літературний Чернігів"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |