реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД
МИ УКРАЇНЦІ ! ЦЕ – НАША МОВА !(?)
21-Лют-16 1226 5.0 0
Чи впливає місце та умови проживання людей на їх мову? І, навпаки, чи впливає мова на світогляд людей та їхню поведінку? Чому українською мовою як говоримо, так і пишемо, а російською – без орфографічного словника ні кроку?
Для відповіді на ці питання поглянемо у саме коріння деяких українських та російських слів, якими користуємось повсякденно.

Чому наше „тудою-сюдою” – це не їхнє „туда-сюда” ?

У 60-ті роки минулого століття, під час навчання в школі, часто-густо виникали „мовні” непорозуміння з однокласниками, що прибули в місто Чернігів з Росії. Наприклад, з якого дива росіяни казали на кавуни „арбуз” і, навпаки, на „гарбуз” казали «тыква» ? В той же час, на моркву казали не „морква”, а „морковь” ? Абсурд якийсь!
Найбільше прибулих росіян, бісило вживання вислову „тудою” чи „сюдою”, замість їхнього „туда” чи „сюда”. Чому? Маємо зрозуміле українське „туди-сюди”, що означає: то в один, то в іншій бік; взад і вперед; сяк-так. Тож намагався знайти для себе і для них логічне пояснення вживання українцями висловів „тудою” та „сюдою”. Судіть самі.
Російське „туда” чи „сюда” означає одночасно і напрямок руху і місце куди потрапиш рухаючись „туда” або „сюда”. Пращури сучасних росіян жили, як правило, у лісах де одна-дві стежки-колії. Отже, якщо вони йшли „туда” або „сюда” завжди потрапляли куди треба. Українці, як правило, жили у степу або лісостепу де ніхто не обмежений в напрямках руху. Отже, туди або сюди можна потрапити різними шляхами: і напростець, і тудою, і сюдою. На жаль, брати росіяни це пояснення, звісно, не сприймали і називали „тудою-сюдою” чернігівським суржиком.

Чому у братів росіян „Колобок”, а не „Круглобок” ?

Як не дивно, не тільки росіяни, але й багато українців чомусь вважають українську народну казку „Колобок” російською. Але зверніть увагу на те, що в російській літературній мові відсутнє слово „коло”. До речі, „коло” - це замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра або предмет, що має форму круга чи кільця. Отже, російська назва цієї казки повинна була б бути „Круглобок”. Насправді „колобок” – це власна назва українського невеликого круглого хлібця. Отже, маємо прямий доказ того, що закотилася на північ казка „Колобок” з України.
Зверніть увагу на те, що від слова „коло” походить багато слів як в українській, так і російській мовах. Серед них: колесо, коліно, колодязь, колода, кільце, околиця тощо. Але в первинному значенні слово „коло” збереглося лише в українській мові, а російській його замінив „круг”. Отже, російська мова збідніла, тому що втратила слово-корінь від якого утворено низка слів та смислових рядів.

Чому у брати хорвати жовтень листопадом звуть, а росіяни - октябрём ?

Те що на будь-яку мову впливає місце та умови проживання її носіїв яскраво свідчить хорватська мова. Ось приклад. Такі самі, як і українські, назви місяців у хорватській мові мають, проте інше значення: „траван” - це “квітень”, „липан” - “червень”, „српан” - “липень”, „листопад” - “жовтень” і тільки „сечан” - “січень”. Це можна пояснити тим, що пращури сучасних хорватів більше тисячі років тому переселилися з території сучасної України на Балкани. Як відомо, Балкани розташовані південніше України, тому весна там починається раніше ніж в Україні, їх прабатьківщині. Ось і відбувся деякий „зсув” у назвах місяців, але первісна назва їх залишилася.
А от братів росіян примусили забути слов’янські назви місяців року. І зрозуміло чому – незручно. В більшій частині величезної імперії в жовтні вже сувора зима, а в іншій – початок осені. Уявіть, якщо б Російська імперія перемогла у І-й Світовій війні і повернула у лоно православ’я, тобто ІІІ Риму, Царград де у жовтень – це майже кінець літа.
До речі, з російської мови вилучили не тільки усі слов’янські назви місяців, але й, навіть, саму назву Місяця - супутника Землі. Чому для росіян на небі „Луна”, а в календарі 12 місяців ? І чого б це Місяць назвати українським словом „луна”, що російською перекладається як „эхо”.
І це не виключення, а правило для російської мови, яка формувалася у Російській імперії, а потім у Радянській, під пильним оком державних цензорів.

Чому у суботу на роботу, а у неділю на весілля ?

Пригадайте українську застільну пісню „Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела.” Чи випадково у пісні вказано місця куди на протязі тижня дівчина підманює свого коханого? Звісно ні! Більш того, і назва днів тижня не менш красномовна. Порівняймо назви днів тижня в українській та російській мовах.
Щодо українських вівторка, четверга, п’ятниці та середи – жодних не порозумінь немає. Російською мовою теж досить прозоро: „вторник”, „четверг”, „среда” та „пятница” Це - відповідно другий, четвертий, п’ятий дні тижня та його середина.
Назва шостого дня тижня – субота (рос. - „субота”) в обох мовах, мабуть, походить від щотижневого іудейського свята-відпочинку „шабат”(шаббат) або українською мовою шабаш(наголос на перший склад). Цей день євреї-іудеї відзначають як свято виникнення єврейської нації внаслідок втечі їх предків з єгипетського рабства та наступних 40-літніх поневірянь в пустелі під проводом пророка Мойсея. Головна ідея цього іудейського свята: тільки вільна людина на відміну від раба може вирішувати коли їй працювати, а коли відпочивати.
До речі, ідея щодо сьомого неробочого дня на кожному тижні прямо випливає зі Святого писання. За Святим писанням Бог за перші шість днів створив небо, землю, море і все, що в них, т.ч. людину, а на сьомий день відпочив від цієї важкої праці. Не дивно, що християни-українці прямо й назвали сьомий день тижня – „неділя”, тобто нема діла, тобто відпочинок від усяких справ. А відповідно наступний по неділі день тижня назвали „понеділком”.

Чому у братів росіян „нема дела” сім днів на тиждень?

До речі, в російській мові перший день тижня є українським – „понедельник”. А от саму „неділю” творці російської мови перейменували у „воскресенье”. Ця назва сьомого дня тижня, безумовно, теж пов’язана зі Святим писанням. Та є одне але... Свято воскресіння Христа відбувається не щотижня, а лише раз на рік у Великдень(Пасху). Чому українська назва саме останнього сьомого дня тижня „неділя” перетворилася (звісно з відома цензорів) в російській мові на назву такого поняття, як семиденний цикл діяльності людей, тобто у „неделю”? Цікаво, кому прийшла ідея цілий тиждень(усі сім днів, бо „неделя”) назвати днем в який „нема дела”?
І який ще народ у Світі дозволив би собі, навіть, тільки на словах, весь тиждень відпочивати. Хиба-що, той якого імператори-вожді століттями переконували, що цей народ справді „панський”, бо саме на ньому тримається православний ІІІ-й Рим, а згодом надії „всего прогрессивного человечества во всём мире.”

Говоримо українською, це – наша мова

Що спонукає багатьох українців вже в незалежній Україні і далі вперто соромитися української мови ? Мови дійсно народної і прадавньої, що постала у боротьбі проти рабства і поневолення у супереч указів і вказівок царів-імператорів та генсеків. Причина цьому, мабуть, не тільки селянське походження більшості українців, які пережили геноцид голодоморами, дві жахливі світові війни, але й імперській світогляд (справжньої „чуми” ХХ століття, що породила дві Світові війни) значної частини українців пращури яких отримували за службу імперіям посади-нагороди. Зрозуміло й те, що продовжує відтворюватися цей імперський світогляд саме через російську мову, в т.ч. на рівні підсвідомості.
Говорити нашою українською мовою вже сьогодні – це не тільки зберігати пам’ять про дідів-прадідів та краще розуміти глибинну суть кожного почутого або сказаного слова, але й поступове краплина за краплиною вичавлювання зі свідомості кожного українського громадянина комуно-імперський мотлох.

Сергій Соломаха





Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок



Коментарі (0)
avatar