Ми не брати!
Ще на початку 70-х років, коли мені було лише 12 років. Мені попалася в руки книга «Людолови» Зінаїди Тулуб. А я була звичайна радянська дівчина. Ніхто мені в ті часи не розповідав про Степана Бандеру чи Шухевича і не виховував у дусі українського патріотизму. Але саме ця книга вплинула на мене і на моє закохане ставлення до України. Бо дуже яскраво точно описувала українців.
В творі зображується епоха гетьмана Сагайдачного 1615–1622 рр.- походи запорожців у Крим, їхні бої з московитами та турками. Це також був час бурхливого розвитку польсько-шляхетської колонізації степової смуги України. Україна між трьох сторін ворогів. З одного боку показані знущання татар з українських селян, їх набіги і ловля українських жінок та дітей у рабство.З другого боку експансія польських панів на українські землі, яка супроводжується закріпаченням, водночас ця експансія розвивається в різних площинах: соціальній, економічній, релігійній, національній.З третього боку це московити. Вони — чужі. Вони — прийшлі пригноблювачі. І їхня влада смертельно небезпечна, бо не залишає шансів зостатися самими собою.
І ось вже тоді, при совку, коли кожного дня волали про братські народи, я вже дитиною розуміла, що ніяких братів не існує.Коли в 2014 відбулася анексія Криму, ЛДНР, в 2022 році повномасштабна війна зі сторони так званого старшого брата- для мене це була не дивина, а історична закономірність. Але для великої частини громадян України це був шок. Бо ця концепція братства народів зайшла не лише в свідомість, але і у їхню підсвідомість.
І коли вийшло, що старший брат - це зовсім не брат, а вбивця та гад, багато хто почав шукати собі замінника -нового брата. Брата турка, який нам надав Байрактари на початку війни. Але при цьому не помічати, що Туреччина допомагає Росії через схеми уникати санкцій. Брата поляка, який на початку допоміг українським біженцям. Але ж поляки це робили не від того, що у них висока емпатія або вони дуже люблять українців. А від страху: якщо Україна здається, то наступними будуть вони! А у поляків на початок повномасштабної війни було зі зброї НАТО лише натовські офіси. Але зараз, через два роки, вони озброїлися та реформувалися. Як приклад, Польща закупила в США 48 пускових установок ЗРК Patriot та понад 600 ракет PAC-3 MSE до них. Уявляєте це для маленької Польщі! То тепер їхня любов до українців закінчилась.
Так ось викиньте з голови все це братство та дружбу народів. Біля нас є просто сусідні держави. З котрими ми можемо бути лише при нагоді партнерами і то коли нам вигідно. А можемо не бути, коли нам вигідно. І українців ніхто не повинен любити - ні росіяни, ні турки, ні поляки, ні навіть білоруси. А повинні поважати! А поважають у цьому світі успішних, сильних та ще , як показало життя, гарно озброєнних. І оці всі гіркі жалі про те, що ми бідні нещасні, нас знищують і як тяжко нам вирощувати зерно, яке поляки висипають на асфальт , ні на ворогів, ні на сусідів не діють. На жаль, світ жорстокий. І перемагать сильні духом і зброєю.
Світлана КОНЕЦ
В творі зображується епоха гетьмана Сагайдачного 1615–1622 рр.- походи запорожців у Крим, їхні бої з московитами та турками. Це також був час бурхливого розвитку польсько-шляхетської колонізації степової смуги України. Україна між трьох сторін ворогів. З одного боку показані знущання татар з українських селян, їх набіги і ловля українських жінок та дітей у рабство.З другого боку експансія польських панів на українські землі, яка супроводжується закріпаченням, водночас ця експансія розвивається в різних площинах: соціальній, економічній, релігійній, національній.З третього боку це московити. Вони — чужі. Вони — прийшлі пригноблювачі. І їхня влада смертельно небезпечна, бо не залишає шансів зостатися самими собою.
І ось вже тоді, при совку, коли кожного дня волали про братські народи, я вже дитиною розуміла, що ніяких братів не існує.Коли в 2014 відбулася анексія Криму, ЛДНР, в 2022 році повномасштабна війна зі сторони так званого старшого брата- для мене це була не дивина, а історична закономірність. Але для великої частини громадян України це був шок. Бо ця концепція братства народів зайшла не лише в свідомість, але і у їхню підсвідомість.
І коли вийшло, що старший брат - це зовсім не брат, а вбивця та гад, багато хто почав шукати собі замінника -нового брата. Брата турка, який нам надав Байрактари на початку війни. Але при цьому не помічати, що Туреччина допомагає Росії через схеми уникати санкцій. Брата поляка, який на початку допоміг українським біженцям. Але ж поляки це робили не від того, що у них висока емпатія або вони дуже люблять українців. А від страху: якщо Україна здається, то наступними будуть вони! А у поляків на початок повномасштабної війни було зі зброї НАТО лише натовські офіси. Але зараз, через два роки, вони озброїлися та реформувалися. Як приклад, Польща закупила в США 48 пускових установок ЗРК Patriot та понад 600 ракет PAC-3 MSE до них. Уявляєте це для маленької Польщі! То тепер їхня любов до українців закінчилась.
Так ось викиньте з голови все це братство та дружбу народів. Біля нас є просто сусідні держави. З котрими ми можемо бути лише при нагоді партнерами і то коли нам вигідно. А можемо не бути, коли нам вигідно. І українців ніхто не повинен любити - ні росіяни, ні турки, ні поляки, ні навіть білоруси. А повинні поважати! А поважають у цьому світі успішних, сильних та ще , як показало життя, гарно озброєнних. І оці всі гіркі жалі про те, що ми бідні нещасні, нас знищують і як тяжко нам вирощувати зерно, яке поляки висипають на асфальт , ні на ворогів, ні на сусідів не діють. На жаль, світ жорстокий. І перемагать сильні духом і зброєю.
Світлана КОНЕЦ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
