Ми банкрутіли, коли на шию садовили тимошенок

Ну от дивіться:
У мене так склалося, що я народився й виріс в селі з усіма його радощами й "радощами".
Працював завжди, а за гроші почав з десяти років.

Робота часто була така, що "встидно сказать"... включно й кидати годинами коров'яче лайно лопатою.
"Крутим і почесним" вважалося смердіти солярою, а не коров'ячою сечею чи "азотом", як то кажуть в інтелігентних колах.

Але вдавалося так не всім, бо у когось тато був комбайнер, а у когось - ні.
Але, якщо терпіти і впиратись, то років з 12 можна було забезпечити собі повністю всі потреби на рік за одне літо.

Правда, в табір піонерський їхати часу не було. Але для цього треба було мати ще й маму доярку.
Потім був довгий шлях навчань, служби, підробітків, робіт аж до приватного бізнесу.

І він теж, так склалось, був "не найпрестижнішим". Я не став ані юристом, ані фінансистом. Бандитом в пінжаку теж не став.
Почав робити те, що було під руками, те, чого потребував ринок. В основному - склом займався, потім пішло виробництво будматеріалів, супутні бізнеси, меблі, магазини.

Що цікаво, але саме останнім часом я більше, ніж будь-коли до того, чую зневажливе ставлення до роду моєї діяльності. Є суб'єкти, які ледь стримуються від поблажливої зверхньої посмішки, коли згадують, чи коли я кажу, що основним профілем діяльності мого підприємства кількох років, є виробництво акваріумів і різних інших ємностей для рослин, тварин, екосистем чи й цукерок та інших продуктів :) Типу: немудрий і несерйозний бізнес. Не наукоємний, не пов'язаний з інформаційними технологіями, не сприяє інтелектуальному процвітанню нації, як те ж книговидання, професійна тренінгова діяльність чи подібне :)

До чого я це пишу...
Щоб звернутися до українців, які роблять чесно свою справу: ніколи не давайте прищепити собі комплекси "недолюдей" з-за того, що ви - "не в тренді", "не престижні" чи не відвідали останнього тренінгу з будь-чого.
Не дозволяйте прищепити собі хибні орієнтири.

Я от, не зважаючи на "несерйозність" і "низьку суспільну значимість" свого бізнесу, вважаю, що ми - молодці: ми з нуля за п'ятирічку роботи стали лідерами галузі. Без ресурсів, без дотацій, без захисту держави. Мене важко принизити дурницями - я поважаю працю нашого колективу.
Ніколи не пасуйте перед публічними "авторитетами", "лідерами" й "заслуженими". Спокійно й критично ставтеся до тих, хто претендує на Істину: бо він лише хоче використати її як товар.

Опирайтеся, робіть вперто власну справу. Аби лиш - якісно й добросовісно.
Досить вже цих модних трендів, коли в країні "юристів" і "економістів" більше, ніж поголів'я ВРХ, а ні правосуддя ні економічного раю нема.
Не люди, які вдають, що формують моду сьогоднішнього дня, нам світять у вікні.
Я пишу "вдають", бо вони не розуміють стану й порядку речей.

Це й ми також будуємо довколишній світ. робочі місця. Це ми будуємо громадські організації, ми утримуємо "заслужених" податками. Ми будували церкви, ми утримували нашу культуру відвідинами, ми купували книжки українських авторів чи українською мовою стільки, що читати встигали лише 10 відсотків, аби лиш підтримати...
Ми утримували, довіряли, популяризували.
Нам можна закинути, що - недостатньо. Так, грошей не було. Ми ж банкрутіли, коли ви садовили нам на шию тимошенок.

Але ж зараз ми все більше поглядаємо на захід, щоб розширити сферу діяльності, а авторитети й досі бідкаються, що ми недостатньо утримуємо "надбудову". І де та причина, що в нематеріальній сфері у нас досі товарообмін відбувається найбільше з заліссям, а не з Європою?

Олександр СОСНИЦЬКИЙ