Ментальне здоров'я і курський наступ
Дуже обнадійливе порівняння від Зеленського про "Курськ", який затонув з усією командою 24 роки тому, бо путін не збирався його рятувати, і Курськ, із якого просто зараз, доки я це пишу, на Україну летять шахеди.
Думаю, однак, що взяття Курська, як і цілої Курської області з атомною станцією включно (хочеться вірити, що в найближчій перспективі саме так і станеться), - замало, щоб похоронити путіна, але щоб захитати росію - достатньо. Вхід українських військ на Курщину і зайняття навіть такого мізерного клаптика з вервечкою російських сіл і селищ - подія, і від того, як вона розвиватиметься, цілком імовірно, залежатиме і розв'язка війни.
Що вже очевидно, то це те, що ніякого обміну територіями не буде, навіть у разі колосальних здобутків української армії: сумніваюся, що навіть чотири російські губернії росіяни міняли б на українські південь і схід (вага і значення цих регіонів порівняно з українськими землями з виходом до обох морів рівнозначна нулю, - для цього не треба бути економістом). Звісно, я не експерт, щоб говорити про стратегічне значення курського наступу, але треба бути сліпим, щоб не побачити: похід української армії на росію має колосальний морально-психологічний зміст, тож - і до циганки ходи - від успіху цього наступу залежатиме ментальне здоров'я українців, зокрема тих, що в Україні сущі.
Під тиском цього походу змінюється і оптика бачення українцями самих себе, і хід думок, і спрямованість мислення (іронічно-саркастичні випади українчиків витісняються раціональними порахунками з елементами експансивного мислення - я щиро прагну, аби саме ці, останні, взяли гору, бо це - цінні ліки від хвороби колоніальної меншовартості, якої інакше, як демонстрацією сили - духовної і воєнної, - з поборенням супротивника і відплатою йому тією ж монетою, - не позбутися, - це доведено історією. А вона не милосердна, а жорстока. Іронія на крові - і на крові священній - це блюзнірство. Непрощенне). Громада формує ідейні запити, і політики, якщо вони не самогубці, з нею рахуються: в цьому питанні українські запити ще не чіткі, але сигнали - очевидні: ми повертаємо своє. І ці сигнали мають переростати в запити.
Є і прикрість від того, які ми в цьому самотні: рух опору чеченців, як, зрештою, і всі покорені московією народи Кавказу, з безнадійно здеградованою Грузією включно, роз'їла московська зараза (і вся ця сила, що мала би відкрити ще один фронт, а може, й не один, нині підживлює російську воєнну машину, воюючи проти нас, - історія помститься їй за це, неминуче). А московія приречена впасти і розпастися.
Вадим ВАСИЛЕНКО
Колаж Волинь 24
Думаю, однак, що взяття Курська, як і цілої Курської області з атомною станцією включно (хочеться вірити, що в найближчій перспективі саме так і станеться), - замало, щоб похоронити путіна, але щоб захитати росію - достатньо. Вхід українських військ на Курщину і зайняття навіть такого мізерного клаптика з вервечкою російських сіл і селищ - подія, і від того, як вона розвиватиметься, цілком імовірно, залежатиме і розв'язка війни.
Що вже очевидно, то це те, що ніякого обміну територіями не буде, навіть у разі колосальних здобутків української армії: сумніваюся, що навіть чотири російські губернії росіяни міняли б на українські південь і схід (вага і значення цих регіонів порівняно з українськими землями з виходом до обох морів рівнозначна нулю, - для цього не треба бути економістом). Звісно, я не експерт, щоб говорити про стратегічне значення курського наступу, але треба бути сліпим, щоб не побачити: похід української армії на росію має колосальний морально-психологічний зміст, тож - і до циганки ходи - від успіху цього наступу залежатиме ментальне здоров'я українців, зокрема тих, що в Україні сущі.
Під тиском цього походу змінюється і оптика бачення українцями самих себе, і хід думок, і спрямованість мислення (іронічно-саркастичні випади українчиків витісняються раціональними порахунками з елементами експансивного мислення - я щиро прагну, аби саме ці, останні, взяли гору, бо це - цінні ліки від хвороби колоніальної меншовартості, якої інакше, як демонстрацією сили - духовної і воєнної, - з поборенням супротивника і відплатою йому тією ж монетою, - не позбутися, - це доведено історією. А вона не милосердна, а жорстока. Іронія на крові - і на крові священній - це блюзнірство. Непрощенне). Громада формує ідейні запити, і політики, якщо вони не самогубці, з нею рахуються: в цьому питанні українські запити ще не чіткі, але сигнали - очевидні: ми повертаємо своє. І ці сигнали мають переростати в запити.
Є і прикрість від того, які ми в цьому самотні: рух опору чеченців, як, зрештою, і всі покорені московією народи Кавказу, з безнадійно здеградованою Грузією включно, роз'їла московська зараза (і вся ця сила, що мала би відкрити ще один фронт, а може, й не один, нині підживлює російську воєнну машину, воюючи проти нас, - історія помститься їй за це, неминуче). А московія приречена впасти і розпастися.
Вадим ВАСИЛЕНКО
Колаж Волинь 24
| Читайте також |
| Коментарі (0) |