Маркес про "життя після 60"

Ґабріель Ґарсія Маркес колись сказав:

«Якщо вам уже перевалило за шістдесят, облиште нарешті рахувати копійки — рахуйте миті.

Бо поки ви відкладаєте "на чорний день", той самий день уже гострить зуби, чекаючи, коли ви втомитеся, щоб забрати все, що ви так і не наважилися собі дозволити.
Ви вже своє відпрацювали, дітей на ноги поставили, горя зазнали.
Тепер ваш час — спокійно зустрічати світанок, купувати те, що роками відкладали на потім, і без жодних докорів сумління, з посмішкою на вустах, пити хоорошу каву в кав'ярні.
Не влазьте на старість у сумнівні авантюри й не ведіться на вмовляння сина-«бізнесмена», у якого щодня нова геніальна ідея, але за душею — ані шеляга.
І будьте ласкаві: не живіть під одним дахом із дітьми. Навідуйтеся в гості, обіймайте, але майте свій куток, свої двері й свій спокій.
Не тягніть на собі чужі клопоти. Онуки — для того, щоб з ними бавитися й тішитися, а не щоб виховувати їх замість батьків. А дорослі діти — щоб їх любити, а не тримати на повному утриманні.
У цьому віці бережіть тіло, але понад усе — бережіть глузд і душу. Менше говоріть про болячки та аптеки; говоріть про мандри, співайте пісень, згадуйте добре.
А якщо хтось бовкне, мовляв, «від вас уже немає ніякої користі»,— просто елегантно посміхніться. Про себе ж подумайте: ця людина просто ще не доросла до розуміння того, як це — пройти такий довгий шлях і нікому нічого не заборгувати.
Смійтеся, живіть на повні груди й дозвольте іншим киснути, скільки їм заманеться. Ви вже перемогли: ви тут, ви стоїте на своїх двох, із власною історією та особливим шармом.
А це, погодьтеся,— справжнє благословення!»