Магнітна аномалія — шлях до Москви (Святий Грааль Чернігівський — 2)

У «Сіверщині» (№ 34 від 19 серпня) ми надрукували публікацію «Святий Грааль Чернігівський». Як ми й обіцяли, в цьому номері ми продовжуємо бесіду зі Вчителем про таємниці землі Чернігівської.
— Чернігово-сіверська земля, як було вказано вище, є езотеричним центром для багатьох народів та багатьох епох. У давні часи це, звичайно ж, було язичництво, віра в рідних богів, 20-го ж року нової ери, як це й раніше траплялося, почалася нова епоха — зодіакальна епоха Риб. Нова епоха вимагала нового способу розуміння світу. Тож по землі почали поширюватися релігійні книги — християнство, а далі й іслам. Проте давні священні місця продовжили своє існування, обрісши «новою плоттю». Це все й стосується священної чернігово-сіверської землі. Наприклад, на місці капища богині Макоші — покровительки жіноцтва, зависочіла П’ятницька церква (у вівтарну частину якої вмонтовано камінь із капища), а на стінах старовинного Спаського собору ми можемо бачити знак бога сонця Ярила та свастичний орнамент.
Великою мірою питоме українське православ’я — вдосконалена форма слов’янського рідновірства. І потрібно на цьому наголосити, що прийняття християнства князем Володимиром — це не знищення віри батьків, це її еволюція. Проте це розуміли і розуміють далеко не всі (через різні причини), а посвячених у згадану таємницю і того менше. Але продовжимо розповідь про таємниці Чернігова далі. Після прийняття християнства Чернігівщина як езотеричний центр нікуди не зникла, залишилися місця сили, люди, що їх охороняли, опікувалися ними, теж залишилися при них — своє існування та свою місію вони вміло зберігають у таємниці й донині.
Звичайно, читачі не повинні уявляти, що автори в даному матеріалі чітко скажуть — на вулиці такій-то збираються волхви, чи наведемо карту із місцем, де зберігається якийсь артефакт. Ні, даними матеріалами ми лишень намагаємося довести зацікавленість читачів вказаною проблемою, стимулювати їх до пошуку нових знань, а через це — до їх фізичного та морального вдосконалення, розуміння історії Чернігово-Сіверщини, і відповідно — до розуміння, що потрібно відповідати і довести право жити на цій благословенній землі.
Від Риби до Водолія, або Хто наказав губернатору?

Як уже було вказано в попередній статті, саме біля Чернігова зберігається священний артефакт людства Грааль — чаша, яку Ісус Христос використовував під час Таємної вечері та в яку пізніше була зібрана кров, що впала з нього після розп’яття — джерело Божої благодаті, духовної могутності та фізичного здоров’я. Згідно із середньовічними легендами, існує Орден, що охороняє його. Грааль сам містичним чином визначає своїх охоронців — їхні імена з’являються на його поверхні. Головна ж справа Ордену, окрім охорони Грааля, — це допомога слабким, боротьба (в тому числі й фізична) за добро та справедливість. Чітких доказів існування цього ордену, на жаль, ми не маємо, але спробуємо, озброївшись спостережливістю та історичними знаннями, знайти побічні докази.
2008 року, в період, коли зодіакальна ера Риб закінчується і починається нова ера Водолія, громадськість Чернігівщини була збурена. Обласна влада встановила біля Катерининського храму незрозумілий пам’ятник, зовсім не порадившись із громадськістю, «Борцям за волю та незалежність України». Дивний монумент виглядав так: козак із неприродно задертою до неба головою тримав однією рукою, мов якийсь жбан, хлопчика, що плаче.
У всьому винна непрофесійність автора скульптури, сказали чернігівці. Така-от офіційна версія подій.
Насправді ж історія виглядає наступним чином. По-перше, коли почали будівництво монумента, то з його місця відсунули камінь, на якому було вибито зображення риби. Сам же козак явно нагадує зображення Водолія — чоловік, що тримає в руках джерело води, в даному випадку хлопчика, з очей якого течуть сльози, що символізує муки, які переживе людство в нову епоху. Таким чином невідома сила, якій, сама того не розуміючи, підкорюється чернігівська обладміністрація, на одному із сакральних місць Чернігова встановила знак нової епохи — Водолія, відсунувши вбік знак епохи Риб.
Кучма, Плющ та Потебенько жили на розломі
До речі, підтвердження того, що Чернігово-Сіверщина — езотеричний центр, неймовірно велика кількість святих і блаженних православної церкви, благословилися на землі чернігівській і які своїми молитвами захищають її. Коли у 1986 році сталася Чорнобильська катастрофа, радіаційні хмари полинули на Чернігівщину. Проте роза вітрів, яка незбагненним чином змінилася, відвернула це лихо від нашої землі — вітер подув в інший бік. Скажете — випадковість. Заперечу: випадковостей не буває.

Серед геологів існує припущення про існування на Чернігівщині під товщею земної кори могутнього тектонічного розлому, який у тому числі впливає і на людей. Хотілося б нагадати, що Чернігово-Сіверщина — це колиска слов’янської державності. Свого часу саме чернігівський князь Юрій Долгорукий, якого охрестили в Любечі, із місцевими дружинниками, виїхавши на північ, заснував Москву, нащадками чернігівського князя святого Михаїла (мощі котрого зберігаються в Архангельському соборі Кремля) є широковідомий рід Романових. Родина ж Раїси Максимівни Горбачової, наслідком впливу якої на політика Михайла Горбачова стало падіння СРСР, і досі проживають на Ніжинщині, існують дані про прилуцьке коріння Дмитра Мєдвєдєва — президента Російської Федерації. Наприкінці 90-их в Україні виявилася парадоксальна ситуація, коли державою керували майже виключно вихідці з наших країв — Кучма, Плющ, Потебенько. І насамкінець варто згадати недавню історію, кінець 19-го початок 20-го століття, коли в Російській імперії проходила масова колонізація Сибіру. В ті часи найбільшу кількість переселенців серед всіх українських губерній дала Чернігівська губернія — кількасот тисяч осіб. У Чернігівській губернії, наприклад, у порівнянні з Київською губернією (відповідно 65 осіб на кв. версту і більше 100 осіб на кв. версту) існувала невелика густота населення. Однак Чернігівська губернія давала щорічно великий відсоток переселенців і в цьому відношенні не поступалася Київській.
Це говорить про так звану пасіонарність мешканців нашого краю (термін введений істориком Левом Гумільовим) — спадкова кількісна характеристика, яка визначає здатність індивіда (і групи індивідів) до надзусилля, наднапруги. Пасіонарність як характеристика психіки й поведінки особи — це активність, яка виявляється у здатності та навіть прагненні до багаторазової наднапруги та певної жертовності заради досягнення окресленої мети. «Пасіонарність, — твердить історик, — притаманна майже всім людям, але в дуже різному ступені. Вона може бути неусвідомленою чи усвідомленою, проявлятися як владолюбство або своєрідна горда смиренність, норовливість, діяльне милосердя, пожадливість чи жертовний аскетизм тощо, а ці якості породжували як подвиги, так і злочини, як добро, так і зло, творення або руйнування. Пасіонарність не дозволяє бути байдужим, конформістом, вести “рослинне” життя. Імпульс пасіонарності може бути таким сильним, що його носії — пасіонарії —не завжди можуть передбачити всі наслідки своїх дій і не відмовляються від них навіть під прямою загрозою смерті, не кажучи вже про ті чи інші незручності, чийсь осуд, тимчасові, навіть значні збитки тощо (моральна оцінка пасіонарних дій по відношенню до інших людей обумовлюється, насамперед, об’єктивною користю для останніх, а також її суб’єктивним сприйняттям із боку цих людей».
Але величезна кількість переселенців вичерпала природні можливості відтворення населення краю (або ж хтось навмисне створює відповідні тенденції), тож Чернігівщина першою серед областей України ще в далекі 60-ті почала вимирати.
Шукаючи докази та намагаючись зрозуміти джерела пасіонарності мешканців Сіверщини, ми не можемо не зупинитися на карті аномального магнітного поля України, складеній науковцями Академії наук України.
Магнітне або геомагнітне поле є силовим полем, спричиненим електромагнітними процесами в ядрі Землі — пояснюють науковці. Вимірюється воно у наноТеслах. І от на території Сіверщини ми можемо зафіксувати аномалію, інтенсивність магнітного поля у більш ніж 1 000 наноТесел, подібне ми можемо побачити, якщо розглянути карту в районі Карпат чи поблизу Курської магнітної аномалії та на території Одещини. У першому випадку, зрозуміло, гори, у другому та третьому — поклади залізної руди, на Чернігівщині ж ні першого, ні другого немає.
Отже, є черговий привід замислитися.
На цьому ми завершуємо другу частину нашої подорожі у невідоме. Продовження обов’язково буде.

Записав та опрацював матеріал Олександр ЯСЕНЧУК