Людина з німбом - в день смерти Євгена Сверстюка

Волиняки чимось схожі на нас, чернігівських поліщуків - може, впертістю і незрушимістю, якщо вже у щось увірували?

Євген Сверстюк помер сьогодні на 86 році свого многотрудного і світлого життя. Він йшов усю дорогу незрушимо за Україну. Через концтабори, де був побратимом геніального Василя Стуса. Через зневіру і зневагу в сучасній Україні. Він стояв над партіями, кланами, рухами і течіями. Він мав віру, більшу за гірчичне зерня!

Пригадую як я організовував його приїзд у Чернігів по лінії "Просвіти". Зустрів його на вокзалі, їдемо біля танка і Євген Сверстюк каже: "Продали б ви цього танка і купили білі штани, як у Ріо-де Жанейро!" Вишуканий гумор.

Востаннє я його бачив і говорив у київському метро - він видався таким по-дитячому чи по-дідівськи наївним. І світлим.

Саме завдяки Сверстюку врятовано від знесення знавіснілими комуністами П'ятницьку церкву у Чернігові. Уже були знесли дзвіницю бароккового типу і мали знести церкву, хоча вона тільки нещодавно після війни була відновлена. Бо, бачте, комуністам, вибачте, срать прикортіло - я не грублю, бо комуна хотіла на місці дзвіниці і церкви поставити громадську вбиральню. Щоб тіпа культурно - за театром...

Завдяки Сверстюку, якого стали читати по зарубіжних голосах, ця затія не реалізувалася до кінця. І П'ятницька церква - гордість княжої України - стоїть і зараз та завтра буде молитися за упокій душі новопреставленого Євгена. З миром спочивайте, великий трудівнику української ниви! Неоцінений філософе і світла постате нашого буття. Ми маємо бути горді з того, що були сучасниками Євгена Сверстюка, хоч зараз цього і не петраємо.

Василь ЧЕПУРНИЙ